І якщо вже згадувати початок повномасштабного вторгнення, то варто нагадати, що російська операція мала назву "Кидок мангуста". Чому саме мангуста? Бо вважається, що ця тваринка має найрозвиненішу реакцію: у природному середовищі мангуст встигає вхопити кобру й відгризти їй голову до того, як вона його вжалить. Ось так блискавично й мало розвиватися російське вторгнення. І воно так розгорталося протягом тижнів, поки не вперлося в стійкість наших Сил оборони. А потім вже пішов контрнаступ українських військ.

Звідки взявся "бобер"

Зараз військово-політичне керівництво Росії чудово розуміє, що "кидок мангуста" – це вологі мрії. Росіяни відмовились від цих блискавичних операцій та перейшли до трохи іншої тактики, яку вони самі умовно називають "тактика весняного бобра". Що мається на увазі? Звичка цієї тварини обгризати стовбур дерева по колу, знаючи, що рано чи пізно воно впаде. Ворог змушений використовувати цю тактику, зважаючи на величезну довжину лінії фронту – понад тисяча кілометрів. Тобто "бобри" починають пробувати: де м'якша "деревина", де твердіша. Там де тверда – навіщо псувати та втрачати зуби?! Тож намацують, як вони вважать, щось "м'якіше" – слабку ланку – туди й спрямовують зусилля.

Якщо вже продовжувати "зоологічну" тему, то ворог також використовує "тактику щурів". І це не жарти. Її прояви ми бачили в Авдіївці, у Суджі, тепер – у Торецьку. Коли росіяни трубами намагаються зайти в український тил. Нагадаю, що на Росії є окремий рід військ – трубопровідні війська. І вони зайняті не лише прокладанням труб. В їхньому складі є окремий батальйон спецпризначення, куди набирають за зростом – не вище ніж 150 см. І саме вони відпрацювали ще радянські напрацювання підземної, трубопровідної війни. Тож це війська зі, скажімо так, подвійною позначкою. Як і сумнозвісний з радянських часів "стройбат". У мирний час він будує дачі генералам, але у військовий розгортається в повноцінний мотострілецький батальйон. Теж саме стосується й трубопровідних військ, і залізничних. Зараз всі вони розгорнуті за штатами воєнного часу.

Скільки ресурсів має ворог проти Запоріжжя

Напроти Запоріжжя стоїть так зване угруповання "Днепр". Це – частина Південно-Східного військового округу, куди росіяни включають і окупований Крим, і окуповані частини Запорізької, Херсонської областей, де вони зараз проводять мобілізацію наших співгромадян. Військові експерти підрахували, що йдеться про 65-72 тисячі російських військових. Чому така різниця? Тому що це саме "стройбати", трубопровідні, залізничні війська, які не зараховуються у війська першої лінії. Також налічується від 300 до 320 танків. Десь 700 бойових машин піхоти (БМП), включно з так званими "мотолигами" (МТ-ЛБ – багатоцільовий транспортер (тягач) легкий броньований), приблизно 650-670 стволів артилерії, так званої ствольної, тобто гармати. І десь приблизно 120 "Градів", тобто систем реактивного залпового вогню. Це дійсно потужне угрупування, міцний кулак, яке поки що промацує нашу оборону у двох напрямках.

І тут важливо відзначити дві речі. Перша: ворог націлений на обласний центр, і ці плани ніхто не скасовував. Друга: на Оріхівському напрямку у нього зараз задача максимум – перерізати так звану рокадну дорогу, тобто шлях, який йде паралельно лінії бойового зіткнення, між П'ятихатками та Степовим. А тепер подивимося, яких успіхів окупанти тут досягли. Я спираюся на дані експерта Костянтина Машовця з "Інформаційного спротиву", позаяк вважаю їх найбільш об’єктивними. За його підрахунками, за два тижні на Запорізькому напрямку росіяни просунулися рівно на два кілометри. Такими темпами, "бобри" сточать свої зуби, а нові не встигнуть вирости.

Оріхівський відтинок фронту. Скріншот: DeepStateMAP

На війні завжди є стратегія, це, власне, мистецтво війни – загальне довгочасне прогнозування і планування дій. Та тактика – мистецтво бою. Можна бути геніальним тактиком, вигравати окремі бої, окремі битви, але можна бути поганим стратегом, і вигравши битву, програти війну. Дивлячись на те, як від "кидка мангуста" Кремль перейшов до "тактики весняного бобра", я вважаю, що ми виграємо стратегічно, попри те, що тактичними перемогами не можемо надто потішитися.

Урок Антверпена

Психологічно всіх нас, безумовно, підточує зміна ворогом тактики бомбування: не хвилі з 30-50 дронів, а атаки, коли зграя зі 100-150 "шахедів" майже одночасно рушить вниз. Але за три роки війни більшість українців звикла до повітряних тривог, чимало хто навіть позносив відповідні додатки в месенджерах. Разом із тим будь-яка війна – це перш за все поштовх технічного прогресу з обох боків лінії фронту. Україна, на жаль, зараз є полігоном, де в режимі реального часу випробовуються нові види озброєння та нові тактики.

Ми не перші, й, напевно, не останні. Згадаймо, як Вермахт почав застосовувати свої перші ракети Фау, насамперед Фау-2 вже наприкінці війни. Від них неможливо було захистися, неможливо перехопити, це був дещо вищий рівень військової техніки, коли навіть союзники були до цього не готові. А потерпало від Фау саме мирне населення.

Вважається, що найбільше дісталося Британії, але це не так. Від німецьких ракет особливо постраждала Бельгія. Так, у грудні 1944 року прямим влучанням Фау-2 було знищено повний людей кінотеатр "Рекс" у місті Антверпен. Одних лише загиблих було близько 600 людей. Відповіддю на це стала заборона всіх масових заходів, вивезення дітей із міст в сільську місцевість тощо. Тобто владі й населенню довелося якось пристосовуватися, щоб мінімізувати можливі наслідки. І зараз кожному українцеві не варто забувати, що будь-який сигнал тривоги може обернутися "прильотом" саме по ньому чи його будинку. Тому найпростіше, що треба робити, – без паніки й нервів перебудовувати і психіку, і психологію, і повітряну оборону, що зараз робиться.

Не пропустить

У порушенні законів війни підозрюють псевдоміністерку з Мелітополя 02.04.2025, 18:08 Робота кінолога – це постійний розвиток і нові виклики, — запорізька поліціянтка Оксана Мельниченко 02.04.2025, 11:44