Німецько-совєтська війна бачилася як друге "вікно можливостей" для утвердження самостійної України її прибічникам. Гуляйполе було цілком включене в ці процеси – йшло створення осередків ОУН-бандерівської. Причому одразу двома шляхами.

По-перше, сюди, після проведення організаційної роботи в Оріхові, де створили міську організацію ОУН, прибули два учасники Похідної групи. По-друге, майбутній керівник мережі ОУН у Гуляйпольському районі, шеф району Микола Зінченко, тримав зв’язок із рідним братом Олексієм Зінченком, який був провідником ОУН Мар’їнського району Донецької області.

Зв’язок між гуляйпільськими оунівцями, запорізьким керівництвом й оріхівським осередком ОУН восени 1941 року здійснювали Іван Шишура та Володимир Процик.

Архівні джерела свідчать, що у Гуляйпільському районі оунівцям на чолі з Миколою Зінченком вдалося створити досить міцну і розгалужену організацію, яка, за неповними даними, об’єднувала осередки у самому Гуляйполі, селах Марфополі, Хвалибогівці (з 1958 року – Добропілля), Санжарівці (з 1946 року – Полтавка), Верхній Терсі, Туркенівці (з 1946 року – Новоселівка), Воздвижівці, Успенівці, Варварівці та на залізничній станції Гуляйполе (селище Залізничне). Осередок у Марфополі очолював брат керівника районної ОУН Йосип Зінченко, який був директором місцевої школи.

Відомо про щонайменше три канали зв’язків Гуляйпільської ОУН. По-перше, – із Запорізьким обласним Проводом ОУН. По-друге, було налагоджено канал постачання літератури з Донбасу, зокрема з Мар’їнського району. По-третє, через учасницю підпілля Марію Махновець постачалася література з Києва. Зокрема, на початку 1943 року пані Марія привезла зі столиці близько 400 книжок невеликого розміру, обсягом 8–10 сторінок, у яких пропагувалося звільнення України від нацистів та більшовиків.

Літературу поширювали серед низових ланок гуляйпільської районної організації. Крім того, бухгалтер гуляйпільської агроконтори Сліпченко отримував її для поширення серед членства у Пологівському районі.

Нацистські спецслужби ретельно відстежували діяльність оунівців на Гуляйпіллі. У цьому їм допомагала агент жандармерії А. Макішина, яка надала детальну інформацію про місцевий актив. До арештів членів ОУН доклав руку і такий собі Шаповалов, який під час окупації був поліцаєм, а після повернення совєтської влади став працювати у міліції (тож, можливо, був агентом НКВД). Про його роль у нацистських репресіях проти ОУН згадував гуляйпільський краєзнавець Василь Коростильов.

Протягом січня–березня 1943 року нацистські спецслужби провели в регіоні низку арештів – в ув’язненні опинилися районний провідник Микола Зінченко, Іван Шишура, Лоскутов, Григорій Качан, інспектор народної освіти Василь Калашников, директор школи Процюк, директор банку Деркач, завідувач земельної управи Дмитро Талан. Невдовзі після арешту з-під варти випустили Василя Калашникова, Дмитра Талана, Лоскутова та Івана Шишуру.

За даними Василя Коростильова, репресій зазнали також голови гуляйпільських сільгоспкооперативів Кізіленко, Попов та Розсоха. У селі Успенівка заарештували братів Жовніренків. Декого із заарештованих розстріляли в протитанковому яру на околиці Гуляйполя, по дорозі до Залізничного.

Миколу Зінченка та Григорія Качана нацисти відправили з Гуляйполя до в’язниці СД у Запоріжжі, звідки разом з іншими оунівцями – Іваном Мишастим із Запоріжжя, Гніденком з Поліг та Пилипом Письменим з Михайлівки – перевезли до концтабору Дахау.

Керівникові мережі ОУН у Гуляйпольському районі Миколі Зінченку після звільнення з нацистського концтабору вдалося уникнути репатріації до СССР, і він "розчинився" серед українців, які залишилися в американській зоні окупації Німеччини.

Григорій Качан також вижив у нацистських концтаборах. Пройшовши Дахау, Бухенвальд та інші, він був звільнений американськими військами. Від 30 травня 1945 року перебував у Червоній армії. Після демобілізації восени 1945 року ненадовго повернувся до Гуляйполя, однак з міста швидко виїхав.

На початку січня 1947 року МГБ звітувало про "виявлення" Качана у Тернополі, де він працював завгоспом міського м’ясокомбінату.

Заарештували оунівця на початку лютого того ж року. Основні обвинувачення – належність до підпілля та робота завідувачем відділу народної освіти Гуляйполя й району, де у підпорядкуванні Качана перебували 40 шкіл, роботу яких він відновлював та перебудовував. Зокрема, комплектував викладачами, "вичистивши" їх від налаштованих просовєтськи. За розпорядженням шефа району Зінченка зі шкільного процесу прибрали російську мову, а вчителів зобов’язували спілкуватися й викладати виключно українською. Крім того, вивчення історії України мало відбуватися за книгами Михайла Грушевського.

Усе це "чекісти" тепер інкримінували оунівцю.

До обвинувачення також додали факт розсилки у 1942 році по школах району тексту під назвою "Різдво Христове", який мав бути прочитаний учням під час новорічних святкувань. Окрім того, совєтські каральні органи "пригадали" чоловікові, що саме він був організатором у 1942 році панахиди за головою Директорії УНР Симоном Петлюрою. У розпорядженні слідства також був наказ Гуляйпільської райуправи від 25 січня 1942 року, підписаний Зінченком, яким при районному відділі народної освіти утворили комісію у складі Качана, Процика й Калашника з очищення підручників від комуністичної пропаганди.

Судили Григорія Качана 28 грудня 1947 року. Совєтський вирок – 15 років таборів і 5 років ураження в правах. Уже в незалежній Україні, 1997 року, при перегляді справи в його реабілітації відмовили.

Ще одного гуляйпільця Павла Семенюту совєтські спецслужби заарештували на початку квітня 1950 року. Основне обвинувачення полягало у співпраці з нацистами, однак в обвинувальному висновку була й примітка про те, що він "підтримував тісні зв’язки з українськими націоналістами".

Заарештований і засуджений совєтською владою був і брат керівника районної ОУН Йосип Зінченко, який очолював осередок у Марфополі.

Читайте також: Гуляйполе між анархізмом й самостійництвом: як студентка зближувала непримиренних

Не пропустіть

Затишні майстерки, зимові вистави та прогулянка містом: куди піти у Запоріжжі 16.01.2026, 17:02 Чим загрожує Запоріжжю втрата Степногірська і Лук’янівського 16.01.2026, 09:06