Для більшості людей історія міста Гуляйполе Запорізької області у ХХ столітті асоціюється насамперед із діяльністю анархіста Нестора Махна та його Революційної повстанської армії України (РПАУ). Водночас під час Української революції 1917-1921 років Гуляйполе було вписане й у загальноукраїнські процеси державотворення.

З одного боку, і сам Нестор Махно згадував про наявність тут самостійників – прихильників Української Напродної Республіки (УНР), а згодом Української Держави.

Уже в листопаді 1917 року у Гуляйполі виникла сотня Вільного козацтва – мілітарної організації, яка підтримувала гасло самостійності та незалежності України. За даними запорізького історика Володимира Бондаренка, гуляйпільська сотня налічувала 280 осіб.

Відносини вільних козаків з Повстанською армією Махна були ворожими, зокрема через боротьбу за соціальну базу, а також ідеологічні й політичні розбіжності.

З іншого боку, діяла і місцева "Просвіта". Це товариство, створене з метою популяризації української мови через навчання та культурно-масову діяльність, згадується в документах з губернського Катеринослава (Дніпра) станом на 19 серпня 1917 року.

Водночас про її реальну роботу в Гуляйполі відомо небагато. Краще збереглися документи місцевих чоловічої та жіночої гімназій, які належали "Гуляйпольскому обществу "Просвєщеніє", але воно не мало стосунку до "Просвіти".

Принаймні, така ситуація існувала до українізації "Просвєщєнія", яку здійснила випускниця курсів українознавства в Університеті святого Володимира в Києві Галина Кузьменко. Фактично вона очолила "Просвіту" у "махновському" районі.

За даними гуляйпільського дослідника Сергія Звілінського, з кінця 1917 року до "Просвіти" належав вже і сам Нестор Махно.

У спогадах Махно згадував "Просвіту" побіжно і переважно в негативному ключі – як осередок українських соціалістів-революціонерів, очолюваних агрономом Дмитренком. Про нього та інших самостійників він писав досить вороже.

Це, а також непримиренна боротьба в Гуляйполі між махновцями та самостійниками, дає підстави припустити, що "перша" "Просвіта", пов’язана із самостійницьким середовищем, не мала стосунку до тієї, яку пізніше очолить Галина Кузьменко.

Саме з появою студентки Київського українського університету Галини Кузьменко, яка восени 1918 року прийшла викладати українську мову та українознавство в Гуляйпільській гімназії, пов'язують зміни у бік сприйняття національних ідей, поряд, звісно, з анархістськими, в середовищі махновської армії.

Її, майбутню дружину Нестора Махна, вважають представницею проукраїнської течії в оточенні "гуляйпільського батька". Саме вона очолила "Просвіту" на Гуляйпільщині, українізувавши товариство "Просвєщєніє".

Про "українізаторську роль" Галини Кузьменко в середовищі махновців згадував і Юрій Горліс-Горський у "Холодному Ярі".

Описуючи зустріч із махновцями, він писав:

"Прапори чорні й жовто-блакитні. Національні прапори ніби Махнова дружина Галина Кузьменко – свідома українка – сама для відділів пошила. На них вишито напис: "Хай живе селянська революція!".

Самі ж бійці армії Махна, особливо ті, що походили з Півдня України, за Юрієм Горліс-Горським, "говорили про селянську революцію, селянську Самостійну Україну і вірили в щасливу долю свого ватажка".

Як відомо, сподіванням повстанців, які зрештою сприйняли ідею самостійної України, не судилося втілитися у життя. Із утвердженням на Гуляйпіллі совєтської влади, "махновщина" була визначена нею як головний ворог.

Під це визначення, як правило, підпадали колишні учасники Революційної повстанської армії України. Однак, не залишали у спокої й інших "неблагонадійних", зокрема, просвітян. Останніх ще намагалися совєтизувати, позаяк більшовицька окупація починалася з "загравання" з проукраїнськими активістами.

Однією з вимушених поступок більшовицької влади (про)українським силам стало відновлення, точніше, спроба перезапуску діяльності "Просвіт". Так у заяві вчителя з Гуляйполя Карпа Чучка від 17 (30) вересня 1920 року йдеться, що місцева "Просвіта" вживала заходів для організації викладання українознавства в місцевих жіночій та чоловічій гімназіях, які раніше належали товариству "Просвєщєніє".

Утім, гра більшовиків в "українство" на Гуляйпіллі виявилася недовгою. Менше ніж за рік, 2 серпня 1921 року, керівництво повіту ухвалило рішення про ліквідацію гуляйпільської "Просвіти". До того ж, постановили негайно арештувати правління міського просвітянського осередку. А позаяк всі осередки "Просвіти" в повіті "мають таке ж забарвлення", ліквідації підлягали й вони.

Відтоді всі документи, видані "Просвітою", вважалися недійсними, а справи осередків підлягали опечатуванню та перевірці. У звіті про результати зазначалося: "виявлено до 30 друкованих видань контрреволюційних брошур (українською мовою), а також (ненадруковане) листування з Махном, декілька партійних квитків Української комуністичної партії".

Не пропустіть

Виплату грошової допомоги припиняють у кількох громадах на Запоріжжі 12.12.2025, 14:38 Обленерго ще чекає рішень щодо "критички": що з електрикою для Запоріжжя 12.12.2025, 14:01