Історія від’їзду пані Поліни, яка у Запоріжжі певний час працювала журналісткою, цілком пов’язана з турботою про здоров’я та життя доньки. "За кілька місяців до широкомасштабного вторгнення армії РФ в Україну я знайшла роботу у столиці та переїхала у Київ. Місто, яке вранці 24 лютого 2022 року почали обстрілювати російські ракети", – каже пані Поліна.

Разом з дитиною у перший день повномасштабної війни вона поїхала евакуаційним потягом до Львова. "Відчувала потребу – захистити свою дитину. Їй тоді було 14 років. З собою ми взяли обмаль речей. Але мали тварину – щура. Зі Львова автобусом добрались до Будапешта", – розповідає запоріжанка.

Не пропустить

"22 йому виповнилося у вуличних боях, 25 – у полоні": у Запоріжжі нагадали про бранців з Азовсталі 17.05.2025, 17:41 До руху "Байда" в Запоріжжі приєдналися 40 юнаків і юначок – кадри посвяти на Хортиці 17.05.2025, 15:58

За словами біженки, друзі запросили її переїхати у Велику Британію. "Вони допомогли знайти британську родину, яка стала нашим спонсором на певний час. У Лондон з Угорщини ми потрапили літаком", – згадує жінка.

На жаль, родині довелось розпрощатися з хатнім улюбленцем. "Ми залишили нашого щура у Будапешті з друзями, тому що, йому неможливо було зробити документи для в’їзду у Велику Британію", – сумує запоріжанка.

За словами жінки, їй з донькою дуже пощастило з родиною, яка їх приймала. "Ми до цих пір з ними – близькі друзі", – каже переселенка.

Зараз запорізька родина живе у трикімнатній квартирі з двома санвузлами. "Нам вона подобається", – каже пані Поліна.

Особливих проблем зі спілкування англійською не було, але журналістка відчуває, що її знання ще дуже далекі до досконалості. "У мене зараз англійська В2, але на практиці – відчуваю, що трохи менше", – дає собі оцінку пані Поліна.

У Лондоні жінка працює баристою. Попри те, що у жінки у Лондоні багато друзів серед місцевих та емігрантів, вона дуже сумує за Запоріжжям та домом її мами. При цьому від Лондон та взагалі Англії у захваті. "У Великій Британії мені подобається система соціального захисту, низький рівень расизму та залучення татусів до виконання батьківських обовʼязків. Нашій країні варто було б запозичити ці надбання цивілізованого світу", – впевнена запоріжанка.

Журналістка (хоча й давно не працює у цій сфері) не може не стежити за новинами: що відбувається в Україні, Запоріжжі та, взагалі, у світі. "Безумовно, відстежую, що відбувається, Пишу про це тексти. Приймаю участь у дискусіях стосовно ситуації в Україні. Постійно нагадую про Запорізьку область", – каже вона.

За словами пані Поліни, повідомлення про обстріли Запоріжжя завжди болюче сприймаються. "Внаслідок обстрілів гинуть люди. Це жахливо. Ракети та бомби трощать будинки, школи та підприємства… Мій будинок поки що стоїть, як буде далі – не знаю", – каже запоріжанка.

Чи повернеться в Україну, пані Поліна точно наразі не знає. "Я б не хотіла, щоб мені довелося повертатися в Україну вимушено. Сподіваюся, в мене завжди буде вибір у цьому питанні. Скоріше – ні, ніж – так", – залишає вибір на найкращі часи вимушена переселенка з Запоріжжя.

Від редакції: учасники проєкту відповідають на письмові питання видання "Справжнє".