
Мені дуже сподобалася нова Стратегія національної безпеки США. Ідеальний навчальний посібник..
Ключове слово в ній – безцеремонність.
Упевнений, цей документ викликав напади заздрощів у Москві в дусі "це мали написати ми!".
Адже він повністю відповідає кремлівському способу мислення, який СРСР міг публічно декларувати, а епігони на чолі з Путіним – ні.
Усе, що на рівні стереотипів роками "прокачувалося" щодо американців, описано чорним по білому з витіюватим підписом Д. Трампа.
Написаного пером не вирубаєш сокирою.
У цьому сенсі документ – чудовий, бо на певний час очищує міжнародно-правовий континуум від нашарувань і виразно показує те, що (завжди було!) сховане під дипломатичними нашаруваннями й політесом.
Американці прямо пишуть:
1. Усе, що знаходиться в Західній півкулі, – наше.
Тому що ми так вирішили і можемо нав’язати свою позицію силою. Дискусія можлива лише про те, як використовувати блага Західної півкулі на користь США.
2. Головним інструментом світової політики є управління зростанням.
США будуть заважати (!!!) всім, хто небезпечно росте всупереч інтересам Америки або поза встановленими нею рамками. Круто, правда?
Вашингтон має намір підганяти зростання Західної півкулі, але превентивно усуне всіх сторонніх, щоб ніхто не зміг скористатися бонусами без дозволу Америки.
США "вставлять ніжку" у найбільш зростаючий регіон – Тихоокеанський + Індія. Близький Схід уже "не торт". Африці пропонують зв’язки без лібералізму й зобов’язань.
3. ЄС – це набір донорських органів для США.
Як цілісність цей суб’єкт – шкідливий, бо контролює співставну економічну потугу, технології й культуру.
ЄС має бути декласований до набору країн, які окремо шукають своє щастя у відносинах зі США.
Щоб досягти своїх цілей у Європі, США відкрито втручатимуться у внутрішню політику європейських держав через підтримку сил, що просувають американський порядок денний.
При цьому в стратегії зазначено: спроби здійснювати подібні дії всередині Америки будуть жорстко контролюватися і жорстоко каратися (це – до моїх улюблених тем про лобізм і подвійну лояльність).
4. Доступ до ринку США, лояльні тарифи і можливість купувати американську зброю – формула партнерства для дружніх держав.
США – тиха, але динамічна гавань.
Підконтрольна США Західна півкуля – зона безпеки і зростання.
Все решта – арена боротьби, зокрема – збройної (бо навіщо 20 разів повторювати про продаж зброї?).
Тому тримайте гроші в доларі й в американському банку. Адже все, що виросло неконтрольовано (євро, цифрові платформи Китаю…), буде впорядковано…
По-перше, це красиво (с). Головне питання – як довго збережеться такий підхід у рамках політичних циклів.
По-друге, це підштовхує до роздумів на тему стратегій України.
Сучасний цикл творення наших стратегічних документів – безладний і (за дуже рідкісним винятком) не має прикладної цінності в реальних умовах.
Адже поки руки доходять до впровадження політик, обстановка змінюється настільки, що доводиться міняти базові стратегічні установки. Тобто рідкісні стратегії взагалі доживають до етапу реалізації. Вони виродилися в окремий вид колективної белетристики.
Час від "стратегування" до виконання має бути радикально скорочений і наповнений діями. Треба заборонити практику написання стратегій з будь-якого приводу і в усіх сферах. Це паразитична балаканина, яка породжує конфлікти між документами, плутанину в термінах, запекле їх уточнення, безкінечні реорганізації структур і т.д.
Американці підказують ключове слово – пріоритети.
Їх має бути мало, вони повинні бути інтегральним критерієм оцінки. Усе важливе, але поза пріоритетами, повинно чесно відправлятися на задній план, у ідеалі – без незворотних негативних наслідків, із втручанням у міру необхідності і за залишковим принципом.
Війна певною мірою дає унікальний шанс очистити державний організм, правове поле й суспільну свідомість від різного роду шлаку. Треба цим скористатися.
Джерело: сторінка Олексія Копитька у Facebook