Запорізький транзитний інклюзивний центр для переселенців може стати місцем тимчасового проживання. Зараз у центрі розміщуються маломобільні люди й люди з особливими потребами, яких евакуювали з прифронтових селищ. "Справжнє” дізнавалося, яка допомога надається переселенцям у цьому закладі, звідки везуть евакуйованих та непрості історії літніх переселенців.

Більше тридцяти вимушених переселенців з особливими потребами знайшли прихисток у запорізькому транзитному інклюзивному центрі. Тут люди мають житло, харчування й медичне обслуговування.

"Це евакуйовані жителі прифронтових громад. До речі, не тільки Запорізької області, а й з Донеччини. У нас розміщуються саме маломобільні й люди з особливими потребами, тому наш заклад і має назву інклюзивного. Як правило, у наших постояльців немає родичів – людей, які б могли про них дбати", – розповідає адміністраторка центру Вікторія Склярова.

Родина Валерія виїхала зі Слов'янську Донецької області ще на початку повномасштабного вторгнення, переживши окупацію в 2014-му році й безкінечні обстріли з 22-го.

"Наше місто окупували десь на пару місяців у квітні 14-го року, а вже 5 липня Збройні сили України звільнили Слов`янськ. Ми не хотіли залишатися в окупації, і вже зібрали речі й пішли на зупинку, коли нам повідомили, що вже немає потреби їхати – місто звільнили. А на початку повномасштабного вторгнення росіяни почали сильно обстрілювати. Так що неможливо було залишатися, тому ми попросили, щоб нас евакуювали. Спочатку волонтери нас транспортували до Дніпра, але пізніше ми приїхали до Запоріжжя", – розповідає чоловік.

У Валерія маломобільна мати й брат, який отримав контузію під час обстрілів. Оскільки родина виживає тільки на пенсії, то грошей на оренду квартири не має.

"Волонтери знайшли нам закинуту хатину в Вільнянському районі, тому от три роки ми там прожили. Умови не дуже хороші були для моєї родини, але якось вижили. Але от вже наприкінці зими росіяни посилили обстріли прифронтових селищ. У нас було декілька "прильотів" поруч, тому знов довелось їхати. Таким чином, у березні ми опинилися тут. Нам тут комфортно й дуже подобається. Тим паче, що дворазове безкоштовне харчування й медична допомога матері надається", – говорить чоловік.

Пані Галина вже два рази потрапляє до інклюзивного шелтеру. Перший раз жінку евакуювали з Оріхівського району. Рідний дім довелось покинути через постійні обстріли.

"Я прожила в шелтері декілька місяців, а потім мене перевезли в прихисток Хмельницької області – подалі від обстрілів. Але я там не прижилась: все чуже навкруги, чужі люди. Мене ображали. І я повернулась", – розповідає переселенка.

Жінка каже, що має трьох онучок, але жодна з них не хоче брати бабусю до себе.

"Одна з них – Наталка – живе у Вільнянському районі. Я просилася до них, а вони відмовились мене брати. Так, я погано ходжу, але все ж таки не "лежача", сама себе обслуговую. Не взяли. А тут мене прихистили вже вдруге, тому поки в шелтері залишаюсь".

Наразі офіційно люди можуть перебувати в цьому прихистку до місяця. Для того, щоб продовжити термін проживання маломобільних переселенців в інклюзивному центрі, він має набути статусу МТП (місця тимчасового проживання).

"Зараз ми займаємось процедурою реєстрації нашого шелтера, як місця тимчасового проживання. Всі документи на розгляді, й ми сподіваємось, що скоро в нас буде статус МТП. Тоді люди зможуть тут жити набагато довше", – додає Вікторія Склярова.

Загалом у транзитному інклюзивному шелтері Запоріжжя сорок місць. Наразі три з них вільні.

Читайте також: Як тимчасове стає постійним: запорізькі переселенці "приживаються" в місцевих гуртожитках

Не пропустіть

Понад тисячу ударів по Запорізькій області: є загиблий і 30 поранених 11.07.2026, 07:40 Жителів багатоповерхівки в Запоріжжі евакуюють через нерозірвані снаряди – деталі 10.07.2026, 17:02