Запорізька багатодітна родина більш ніж півроку жила в окупованій росіянами Розівській громаді. Через те, що дітей змушували вчитися за російською програмою, довелося евакуюватися до Запоріжжя. Мати Олена Гнатів розповіла виданню "Справжнє” про умови життя в окупації, евакуацію, а також специфіку організації дитячого будинку під час війни.

Родина Олени Гнатів, у якій зараз виховують десятьох прийомних дітей, покинула рідну Розівську громаду у вересні 2022-го року. Жінка розповідає, що місцева влада погрожувала забрати дітей, якщо ті не будуть відвідувати місцеву школу й навчатися російською мовою.

"На той момент у нас із чоловіком було п'ятеро дітей. Ми ще до повномасштабної війни створили дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ). Практично всі наші діти школярі. Коли наше селище й всю громаду окупували росіяни, то я хотіла, щоб діти продовжували навчатись в українській школі дистанційно, попри те, що інтернет був слабкий. Ну а місцева влада – це ті самі люди з нашого селища, які перейшли на бік Росії, – не дозволили. Сказали ходити в школу з російською програмою, інакше дітей заберуть”, – розповідає Олена.

Жінка каже, що боялася вільно пересуватися рідним населеним пунктом, позаяк всюди стояли російські блокпости.

"Так, майже нікуди не їздили, бо всюди вони були – росіяни. Спочатку дуже важко було, бо в мене у дитини захворіло вухо – почався отит. А в нашому селі медиків не було, тому довелося їхати в інший населений пункт. Світла немає, води й газу теж, ліків немає. Я розуміла, що вже не витримую й терміново треба щось робити. Ми ж практично на кордоні з Донецькою областю розташовані”, – говорить Олена Гнатів.

Багатодітна мати згадує, як окупанти заходили в селище й регулярно обстрілювали околиці.

"Ми все бачили, звісно. Ворожі літаки літали у нас так близько, що ми навіть пілота бачили. Дуже багато "прильотів” було на околицях. Спочатку діти сильно боялися, а потім почали звикати. Ховалися в підвалі під час сильних обстрілів”, – каже жінка.

Олена додає, що раніше – до окупації – підпрацьовувала на виборчих дільницях, тому напередодні "референдуму”, який влаштували окупанти, її теж запросили взяти участь в організації.

"Справа в тому, що там нашу ж владу й поставили. Хто в нас працював при Україні, вони просто перейшли на російський бік. Багато хто. Вони нас попереджали, і ми вже знали, що вони працюють на Росію. Мене попередили, що змусять брати участь в організації незаконного референдуму, оскільки я мала досвід такої роботи. Якраз ця подія стала вирішальною. Напередодні цього "референдуму” ми з дітьми виїхали”, – ділиться жінка.

Зібрали всі необхідні речі й поїхали вночі, щоб ніхто не бачив. Їхали своєю автівкою, однак чоловіка Олени не пропустили на блокпосту.

"На той момент я не мала водійського посвідчення, тому чоловіку довелося повернутися, а я з дітьми в колоні шукала у Василівці водія. Водія знайшла, але чекали ще довго в колоні – була довга черга. Чекали цілий день під дощем. І тільки на вечір змогли виїхати в бік Запоріжжя”, – розповідає Олена.

Напередодні багатодітна мати сама їздила до Запоріжжя, щоб орендувати житло, куди можна було б привезти дітей.

"Майже три роки ми винаймали житло. Біля першого будинку, де ми знімали квартиру, був "приліт”, тому довелось винаймати в іншому районі. Потім ще одну квартиру змінили, оскільки з-за кордону повернувся власник. А на третій рік місто надало нам безкоштовно в користування будинок”, – зазначила Олена Гнатів.

У Запоріжжі прийомна родина розширилась до десяти дітей. Зараз Олена виховує хлопчиків та дівчат від восьми до десяти років.

"У мене старші дівчата 20+ рочків вже вийшли з родини. Одружилися, навіть онука тепер в мене є. Тому взяла ще молодших, які доволі швидко потоваришували з іншими дітьми. Дорослі діти 16-17 років допомагають слідкувати за малими. Всі діти мене дуже підтримують й ставляться з розумінням, що дуже надихає”.

Адаптувались діти й до життя в Запоріжжі. Частина з них навчається в місцевій школі неподалік від місця проживання на Верхній Хортиці. Старші ж хлопці відвідують профтехучилище.

Багатодітна мати каже: рішення взяти прийомних дітей ухвалили з чоловіком ще задовго до повномасштабної війни. Тоді взяли перших двох хлопчиків із запорізького дитячого будинку "Сонечко”.

"Я не могла мати своїх дітей, а оскільки сама виросла в багатодітній родині, була старшою дитиною, то звикла дбати про дітей фактично з дитинства. І ми хотіли велику родину, тому так побудували своє життя”, – каже жінка.

Попри те, що діти Олени Гнатів адаптувалися в Запоріжжі, ті, хто виїхав з Розівської громади, мріють повернутися додому.

Читайте також: Дітей вивезли з-під обстрілів: як багатодітна родина облаштувалася у Запоріжжі

Не пропустіть

Російське командування вигадало "успіхи" на Запоріжжі – оцінка ISW 01.07.2026, 14:25 Загиблі та постраждалі: окупанти скинули сім КАБів на Запоріжжя 01.07.2026, 07:17