У запорізькому шелтері "Артак” зараз перебуває біля 50-ти тимчасових переселенців. Це люди, які евакуювалися не тільки з прифронтових селищ Запорізького регіону, але й з Донецького напрямку. "Справжнє” дізнавалося, які послуги в шелтері отримують переселенці, чи є вільні місця та деякі непрості історії людей, яких російські окупанти лишили житла.

47 тимчасових переселенців мешкають зараз у запорізькому шелтері, який розширив свій простір наприкінці минулого року. В основному це люди, які виїхали з прифронтових селищ Запорізької області, але є й донеччани.

"Ми з дідусем тут уже рік. З рідного Святогірська нас евакуювали волонтери. Ми тримались там до останнього, але коли дві російські ракети прилетіли прямо під наш будинок, стало зрозуміло, що це вже не жарти й треба щось робити. Тоді я звернулася до евакуаційної групи, ми зібрали речі й приїхали сюди”, – розповідає Еля.

Зараз 18-річна дівчина вже сама працює волонтеркою в шелтері. Займається багатьма справами – від приготування їжі до роботи з документами.

"Взагалі я тут багато чого робила: і видачею гуманітарної допомоги, і заповненням документів займалася. Зараз я на кухні допомагаю готувати сніданки для постояльців та вечерю, і це мені найбільше подобається”, – ділиться волонтерка.

Дівчина каже, що дізналась про запорізький шелтер від знайомого, чия мати якийсь час жила в ньому. Пізніше жінці знайшли житло в Німеччині.

Волонтери шелтеру працюють за моделлю "повного циклу евакуації”. Одна група безпосередньо виїздить за людьми в прифронтові селища й доставляє до запорізького транзитного центру, друга працює в шелтері й допомагає знайти тимчасовим переселенцям постійне житло не тільки на території України, але й за кордоном.

"У нас є автобус, який вивозить людей за кордон, тому щовівторка в нас з'являються вільні місця. Тож, якщо є потреба прийняти людей, то ми це робимо. У нашому шелтері люди можуть жити до півроку, поки не вирішать, куди далі їхати. В крайньому випадку й на рік можуть залишитись, але це саме виключні випадки, наприклад, коли довго відновлюють документи”, – розповідає волонтерка, директорка благодійного фонду Наталія Ардальянова.

У шелтері людям надається все необхідне – від постільної білизни до безкоштовного дворазового харчування. Тут також є дві окремі кімнати екстреного реагування.

"Це кімнати, які ми тримаємо на випадок обстрілів у Запоріжжі. Якщо треба тимчасово прихистити постраждалих, то ми це робимо”, – каже волонтерка.

Попри те, що весь шелтер облаштований за принципом безбар`єрності, є окремі кімнати для маломобільних родин.

Як, наприклад, родина пані Віри, у якої син має діагноз ДЦП, а мати пересувається на ходунках. Сім`я виїхала з Новомиколаївки в листопаді 2025-го року.

"Там було дуже страшно, бо тривали постійні обстріли. У той день, коли нас капелани вивозили, теж було багато "прильотів” – у хаті все сипалось… Наскільки я розумію, зараз там майже немає людей. Питала у знайомих фермерів, навіть вони вже не їдуть обробляти землю, бо небезпечно дуже”, – говорить Віра.

Жінка каже, що не виїхали раніше через діагноз сина й маломобільну мати.

"Мати на той момент взагалі не ходила й син з ДЦП. Я сама з ціпком ходжу, тому ніяк не підніму його. З іншого боку, і залишатися під обстрілами було все небезпечніше, бо як ховатися, коли в тебе всі родичі "лежачі”?”.

Пані Люба, яка виїхала з Григорівки на початку цього року, також погано самостійно пересувається. Жінка стверджує, що це результат стресу після евакуації.

"У мене син військовий і він дуже хвилювався за мене, тому приїхав, і вивіз мене сюди – до запорізького шелтеру. Сказав, що так йому буде спокійніше. Я б сама не поїхала, звісно. Попри те, що мені тут подобається, я дуже сильно сумую за домом. І ноги слабшими стали після виїзду – раніше з костуром ходила, а зараз доводиться ходунками користуватися”, – говорить жінка.

Її сусід по кімнаті – Анатолій Павлович – покинув рідну Новомиколаївку на початку травня цього року. Чоловік говорить, що якби виїхали на 15 хвилин раніше, то потрапили б під масований обстріл.

"Наприкінці квітня чотири КАБи підряд прилетіли на нашу вулицю – розтрощили всі будинки. Ми з братом тільки встигли дах перекрити, але потім знову обстріл. Довелось їхати. І якраз перед нашим виїздом знову "приліт”. Якби на 15-20 хвилин раніше виїхали, то якраз би потрапили під той КАБ”.

Окрім медичної допомоги, яку отримують тимчасові переселенці в шелтері, тут також регулярно проходять заняття з психологами.

Нагадаємо, що незабаром у Запоріжжі відкриється центр для маломобільних людей.

Читайте також: Люди й тварини: запорізький транзитний центр щодня приймає десятки евакуйованих

Не пропустіть

Росіяни просунулися поблизу Гуляйпільського на Запоріжжі, – DeepState 18.06.2026, 09:30 Троє постраждалих: ворог 896 разів атакував Запорізьку область 18.06.2026, 07:51