Щонайменше шість десятків людей вийшли у суботу, 17 травня, під "Прапором надії" на акцію-нагадування про українських захисників у російських катівнях. Її приурочили до третіх роковин виходу оборонців у полон з руїн маріупольського заводу Азовсталь, повідомляє "Справжнє”.

Вихід тривав з 16 по 20 травня 2022 року, усі сподівалися, спираючись зокрема й на слова вищого військово-політичного керівництва України, що полон не буде тривалим. Уж точно – не трирічним. "На жаль, ми бачимо, що наші захисники вже три роки перебувають у російських катівнях, де проходять через знущання, тортури, голод, і ми бачимо, якими вони повертаються з полону. Це можна порівняти із в’язнями нацистських концтаборів. Це шкіра та кістки", – каже організаторка акції, військова волонтерка Стелла Орел.

Стелла Орел

Три роки тому виходили, як тоді казали "в почесний полон", понад дві з половиною тисячі оборонців Маріуполя. Точна кількість тих із них, хто залишається в катівнях, пані Стеллі невідома, але одних лише "азовців" у тюрмах окупантів 849, каже вона.

Усіх їх чекають близькі та час по часу обурюються тим, що доля тих, хто прийняв на себе першу хвилю повномасштабної російської навали, не обходить частину жителів Запоріжжя. "Обурює нас, що люди практично не звертають увагу, можуть ще дратуватися: "Чого стоять? Чого ви тут? Що воно вам дасть?". А ми стоїмо, щоб привернути увагу, щоб нас чули, бачили, щоб не забували, що це може торкнутися ще когось", – каже учасниця акції пані Олена.

Пані Олена

Вона вийшла, аби нагадати про свого похресника Микиту. Захисник перебуває в полоні вже четвертий рік. Потрапив ще під час вуличних боїв у Маріуполі у квітні 2022 року. Тоді йому було лише 22 роки. "Він із Маріупольського гарнізону, їх десь там взяли в полон, з того часу ми практично не знаємо: де дитина, що з дитиною, інформації немає… Зараз йому вже 25, вже четвертий рік в полоні", – розповідає пані Олена.

Від звільнених побратимів Микити близькі отримали лише одну звісточку на словах: "Живий-здоровий". Родина не припиняє боротися й сподіватися. "Я – хрещена, тато, мама, донька моя, мій чоловік, всі рідні, всі його чекають, всі виходять, брат… Всі ми його чекаємо. Кожен обмін, коли немає в списках, це…" – замовкає пані Олена.

У ще одній родині, яка вийшла сьогодні на акцію, деякі з дітей ніколи в житті не бачили свого названого брата-бранця Сеймура. Його мама пані Ірина взяла їх під опіку, коли рідний син був вже в полоні. Зараз у жінки восьмеро дітей: Сеймур, його рідна сестра та ще шестеро – під опікою. Як поясняє пані Ірина, прагне дати дітям краще за інтернат життя. Перших взяла ще в 2014-му. На акцію з нею прийшли троє, аби підтримати названих маму та брата.

Пані Ірина з дітьми

У російський полон Сеймур потрапив зі шпиталю маріупольського комбінату Ілліча. Як каже мама, не було шансів не потрапити, адже хлопець був поранений. Звісток про нього майже немає, бо в Маріуполі був на ротації, з його частини там було лише кілька військових. "У березні 2022-го мав їхати додому після ротації... Їх сім людей було всього з нашої частини. І, по-моєму, наскільки мені відомо, саме з нашої частини, не з бригади, а з частини, він один вижив", – розповідає мама.

По суті, усе, що відомо жінці: спочатку Сеймура тримали в катівні окупованого з 2014 року Суходольська, що на Луганщині, а тепер перевезли аж в Сибір – місто Маріїнськ Кемеровської області. Від Запоріжжя до нього 4 тисячі кілометрів.

Мама каже: син в полоні дуже схуд.

Пані Валентина. Її син Станіслав теж три роки тому вийшов у полон з Азовсталі

Раніше повідомлялося, що мами військовополонених у Запоріжжі здолали 7-кілометровий забіг, аби нагадати місту про бранців.

Не пропустить

"22 йому виповнилося у вуличних боях, 25 – у полоні": у Запоріжжі нагадали про бранців з Азовсталі 17.05.2025, 17:41 До руху "Байда" в Запоріжжі приєдналися 40 юнаків і юначок – кадри посвяти на Хортиці 17.05.2025, 15:58