А так – з однієї сторони ми маємо відсутність жорсткого контролю за потраплянням на росію мікросхем і чипів, з іншої – відсутність у західних партнерів можливостей передачі антибалістичних ракет, які можуть російські ракети збивати.

В цьому і є найбільша проблема, як ще декілька років тому була з так званим "тіньовим флотом" росії. Хоч всі розуміли, звідки йдуть танкери і хто на цьому заробляли. Але робили вигляд, що санкції працюють.

Бути напіввагітним – вибираючи між "веденням бізнесу" і наслідками – не вийде.

Бо такий вибір тільки збільшує можливості Москви, а не зменшує їх. Отримуючи тимчасову вигоду, в стратегічному плані наші партнери програють. Бо не давши по зубах Путіну у 2022-му, вони лише розтягнули у часі і війну, і витрати на неї.

От тільки що з цим робити – рецепту немає. Крім радикального перегляду підходів до будь-яких "економічних" контактів з росією. Хоча б на найближчий рік. Інакше це балансування призведе до ще більшої ескалації.

Джерело: сторінка Віктора Шлінчака у Facebook

Не пропустіть

Як тимчасове стає постійним: запорізькі переселенці "приживаються" в місцевих гуртожитках 10.07.2026, 10:37 Росіяни атакували логістичний центр у Запоріжжі: загорілися склади 10.07.2026, 07:21