Огляд: Гуляйпільський напрямок

Противник (російські війська) продовжує наступальні дії в операційній зоні свого угруповання військ (УВ) "Восток", зосереджуючи основні зусилля на лівому (південному) фланзі смуги 5-ї загальновійськової армії (ЗВА) – на захід і південний захід від Гуляйполя.

Водночас у смузі 36-ї ЗВА та на правому фланзі 5-ї ЗВА (на північ від Гуляйполя), очевидно, внаслідок успішних контратакувальних дій ЗСУ, противник, імовірно, був змушений перейти до оборони, намагаючись перешкодити подальшому просуванню передових частин і підрозділів ЗСУ в загальному південно-східному напрямку.

Наразі російське УВ "Восток" діє на цьому напрямку у такому складі:

• 29-та ЗВА – крайня (північна) армія угруповання. Діє по обидва боки дороги Запоріжжя – Донецьк. До її складу входять 36-та окрема мотострілецька бригада (омсбр), 430-й мотострілецький полк (мсп), а також низка приданих частин і підрозділів (можливо, зі складу 90-ї танкової дивізії (тд) або 41-ї ЗВА УВ "Центр");
• 36-та ЗВА, що діє на південь від річки Вовча, у загальній дирекції Велика Новосілка – Покровське, прикриває північний фланг 5-ї ЗВА. До її складу входять 37-ма омсбр та 5-та окрема танкова бригада (отбр);
• 5-та ЗВА – найпотужніша армія УВ "Восток". Діє на захід і північ від Гуляйполя. Має у своєму складі 127-му мотострілецьку дивізію (мсд) – 114-й, 143-й і 394-й мсп, 218-й танковий полк (тп), а також 57-му та 60-ту омсбр;
• 35-та ЗВА частиною сил діє на південний захід від Гуляйполя, інша частина, ймовірно, використовується як оперативний резерв УВ "Восток". До її складу входять 38-ма та 64-та омсбр, а також 69-та окрема бригада прикриття (обрп).

Крім того, у складі УВ "Восток" активно задіяні формування рівня мотострілецького або стрілецького полку (мсп/сп), мотострілецького або стрілецького батальйону (мсб/сб) категорії "мобілізаційний резерв" (МР) або у статусі територіальних військ (ТрВ). Вони або введені до складу штатних частин і з’єднань цих армій, або придані їм в оперативне підпорядкування як підсилення.

В операційній зоні УВ "Восток" таких формувань може бути до 6-7.

Поточна ситуація

Унаслідок понад двотижневих інтенсивних зустрічних боїв на Гуляйпільському напрямку російські війська УВ "Восток" були змушені суттєво знизити темпи свого наступу (фактично – звести їх до мінімуму навіть у тактичному сенсі), а на деяких ділянках навіть перейти до активної оборони, намагаючись утримати передові позиції або відновити втрачене положення.

Більше того, очевидно, що командування УВ "Восток" внаслідок активних контратакувальних дій ЗСУ одразу на кількох тактичних напрямках було змушене провести певне перегрупування своїх сил і засобів у власній операційній зоні, а також перерозподілити зусилля між смугами своїх армій. І головне – використати частину власних оперативних резервів.

Характерною ознакою сучасної ситуації на Гуляйпільському напрямку є її своєрідна "двозначність" для російських військ. З одного боку, у північній і частково центральній частинах операційної зони УВ "Восток" вони змушені вирішувати переважно оборонні завдання, а з іншого – одночасно намагаються наступати у її південній частині.

На тактичному рівні це виглядає так.

У смузі російської 36-ї ЗВА, очевидно, ЗСУ продовжували контратаки в напрямку Соснівка – Тернове та Вербове – Калинівське. Унаслідок цього їм вдалося просунутися до Тернового та досягти Новомиколаївки. Після запеклих триденних боїв ЗСУ, імовірно, змогли закріпитися в Терновому та в центрі Новомиколаївки.

Також передові піхотні групи російської 5-ї отбр, вочевидь, були частково вибиті з самого Березового. Хоча наразі вони намагаються утримати район Запорізького та територію на захід від Березового.

ЗСУ також продовжували контратаки вздовж річки Янчур, намагаючись закріпитися на рубежі Солодке – Привілля та прорватися до району Новогригорівки. Два дні тому я бачив досить верифіковану інформацію, що передові українські штурмові групи, очевидно, увійшли до Новогригорівки і почали бої за Солодке.

Водночас у смузі 5-ї ЗВА, де ЗСУ також намагалися контратакувати, їхні результати наразі виглядають значно скромнішими. Українські штурмові підрозділи змогли відтіснити противника назад до річки Гайчур із району Тернуватого та Косівцевого, але поки що ЗСУ не змогли надійно закріпитися в Добропіллі на її східному березі. Противник досить активно атакує село зі сходу, намагаючись відновити рубіж оборони вздовж річки і регулярно заводить свої штурмові групи до села.

Ще південніше ЗСУ, імовірно, після вдалого витіснення передових підрозділів 127-ї мсд із Прилук та Оленокостянтинівки за Гайчур, були змушені відступити з цих селищ через атаки противника з півдня, хоча раніше їм вдалося зв’язати боєм сили противника за Варварівку на протилежному березі.

Противник, атакуючи з боку Зеленого, зумів знову увійти до Оленокостянтинівки і, атакувавши через річку, витіснити контратакувальні групи ЗСУ з Прилук, а також просунутися до Цвіткового.

Крім того, на захід і південний захід від Гуляйполя 57-ма та 60-та омсбр російської 5-ї ЗВА (ймовірно, посилені кількома підрозділами 38-ї омсбр 35-ї ЗВА) продовжують дуже активно атакувати вздовж дороги Гуляйполе – Омельник і за напрямком Дорожнянка – Гуляйпільське.

І хоча просування противника було мінімальним (за тиждень впертих атак і штурмових дій у середньому воно становить 1-1,5 км), йому все ж вдалося розпочати бої за Залізничне (окремі штурмові групи противника вже зафіксовані на захід від села) і просунутися на південь від самої дороги.

У самому Гуляйполі тривають запеклі бої в західній частині міста. ЗСУ, утримуючи рубіж Цвіткове – Староукраїнка, продовжують обороняти кілька позицій у районі вулиць Франка та Лугової.

Отже, у ширшому (оперативному) сенсі ситуація на Гуляйпільському напрямку виглядає досить нестабільною для обох сторін. ЗСУ досі не змогли повністю зупинити наступ російського УВ "Восток" і змусити його перейти до оборони. Хоча, принаймні в смузі однієї армії цього угруповання (36-та ЗВА), противник, очевидно, таки був змушений перейти до оборони. Там російські війська фактично були глибоко відкинуті від річки Вовча на південь.

Водночас російська 5-та ЗВА УВ "Восток" продовжує свої наполегливі спроби прорватися зі сходу на рубіж Верхня Терса – Гуляйпільське і надалі охопити Оріхівський район оборони ЗСУ зі сходу та північного сходу.

Поки що ці спроби залишаються безуспішними, але передові частини та з’єднання цієї армії продовжують вперто атакувати, незважаючи на те, що на її правому (північному) фланзі, унаслідок успішних контратак ЗСУ, виникла досить відчутна в тактичному плані загроза охоплення.

Так, у разі подальшого просування ЗСУ на південь уздовж обох берегів річки Янчур і їхнього виходу до району Успенівки, найімовірніше, 5-та ЗВА противника буде змушена зупинити свій наступ (на мою думку, на цей момент це головна мета українського командування), оскільки їй доведеться розвернути правий фланг фронтом на північ, щоб уникнути прориву ЗСУ у власний тил.

У цьому випадку, найімовірніше, їй також доведеться залишити свої позиції на північ від Гуляйполя (вздовж річки Гайчур).

У цьому сенсі варто зазначити, що передові штурмові групи ЗСУ, прорвавшись у напрямку Вербове – Новогригорівка, знаходяться вже за 4 км від Успенівки і за 2,2 км від дороги Гуляйполе – Велика Новосілка, що проходить через неї.

Ситуація для російського УВ "Восток" може погіршитися ще більше, якщо ЗСУ прорвуться до Темирівки (нині вони перебувають приблизно за 4,2 км від неї). У цьому випадку між російською 5-ю та 36-ю ЗВА буде вбито справжній "клин" приблизно 8 км завширшки.

Очевидно, що все це поки що лише можливі сценарії. Адже ЗСУ на цьому напрямку ведуть контратакувальні дії дуже обмеженими силами та засобами, яких явно недостатньо для глибоких оперативних проривів і обходів.

На мій погляд, їхня реальна мета (як максимум) – не розгром російської 36-ї ЗВА і тим більше не знищення всього УВ "Восток", а зрив планів російського
командування на літню кампанію цього року.

Інакше кажучи, українське командування, після оцінки ситуації на "великому" Запорізькому напрямку (Гуляйпільський напрямок + власне Запорізький, про який ітиметься в наступному огляді) у всій Південній операційній зоні, змогло знайти досить вдале місце і момент (коли російське УВ "Восток", намагаючись "повернути" на Оріхів, розтягнуло по фронту свої сили) для проведення ефективних стабілізаційних дій обмеженими силами.

У разі подальшого розвитку ці дії можуть набути оперативно-тактичного значення. Але можуть і не набути – адже на дворі все ж 2026 рік, а не 2023-й.

Джерело: сторінка Костянтина Машовця у Facebook

Не пропустіть

Ще п’ятьох оборонців із Запорізької області звільнили з полону, – ОВА 06.03.2026, 14:46 Радон шукають в "підземних школах” Запоріжжя – подробиці 06.03.2026, 11:54