Ніде так ретельно і дбайливо не зберігаються маркери радянської ідеологічної монументальної пропаганди, як у Запоріжжі.

У якому ще прифронтовому місті, яке чи не щодня потерпає від ворожих обстрілів, атак російських ракет та дронів, ще можна побачити причепурені та опоряджені в георгіївські стрічки, пам’ятники НКВД, чекістам-десантникам, які діяли під командуванням сумнозвісного Судоплатова?

Найгірше всього, що збереження радянських ідолів місцева влада покриває дуже сумнівною "шаною" історії Запорізького краю та нібито пам’яттю загиблих героїв.

Процес нанесення сумнівних посвят українським воїнам на символах радянської окупації директор Департаменту муніципального управління Віталій Лисенко назвав "відтворенням нашої справжньої історії".

Дехто ще дійсно вважає, що ці монументи – данина пам’яті загиблим під час Другої Світової війни.

Але хіба це дійсно так?

За радянською пропагандою на монументі "Комбат" зображений знімок з газети "Правда", на якому комбат підіймає бійців в атаку, а через мить гине у боях на Луганщині у 1942 році.

Насправді це постановочне фото, яке було зроблене у Середній Азії під час занять з бойової підготовки. На фото, дійсно, уродженець Запорізької області, проте, не комбат, а політрук. Тобто, носій та розповсюджувач тієї самої тоталітарної ідеології та пропаганди, яка призвела до вибуху Другої Світової і агресії Росії проти України. До війни він працював председателем колхозу, такої самої тоталітарної радянської установи з закріпачення та поневолення селян.

Тому подібне несумісне поєднання, яке пан Лисенко вважає "пам’яттю захисникам України", я сприймаю виключно як наругу та зневагу тієї самої пам’яті.

Не менш показова ситуація і з літаком, який не є ані літаком, ані пам’ятником за своєю суттю. Це нашвидкуруч зібраний макет невідомо чого. І дуже символічно на хвості цього макету крізь абсолютно недоречний там тризуб проступає червона кремлівська зірка.

Я вже не говорю про мільйоні збитки для міста від недолугих реконструкцій та благоустроїв подібних радянських атавізмів.

Пам’ятник НКВД замасковано під монумент прикордонникам всіх часів та народів. Однак тексти на подібних "памʼятниках" свідчать про вірність радянським наративам про так звану "великую отечественную".

Танк, що стоїть на площі Університетській, ніколи не звільняв місто Запоріжжя, бо був збудований значно пізніше.

Про недолугість цього радянського символу ми жартували ще під час "совка", прибираючи другу строчку на табличці цього ідеологічного маркера. Або називаючи бар, що був розташований навпроти, "протитанковим".

На монументі, присвяченим чекістам-диверсантам, є посвята всім українським десантникам. Щоправда, самих чекістів під час Другої Світової одразу здали німцям самі місцеві жителі. Отже, дуже сумнівна пам’ять дуже сумнівного з художньої точки зору пам’ятника. При плутанині з прізвищами самих чекістів та історії їхньої недовгої диверсійної діяльності.

Але для радянської ідеологічної пропаганди це не мало ніякого значення. Важливо було не вшанувати пам’ять загиблих, а використати їх у якості пропагандистських к лише та штампів. Якими вони й досі залишаються.

Максимум, на що спромоглася місцева влада для вшанування загиблих воїнів за волю України, це так звані стихійні меморіали та два якихось стовпчика, які більше нагадують економ-поховання, аніж пам’ятник.

Про збереження багатонаціональної історії Запорізького краю з боку місцевої влади, і взагалі, годі щось говорити.

Повна зневага, занепад, безлад та корупція.

Джерело: сторінка Геннадія Харченко у Facebook

Не пропустить

Мати трьох дітей рятує поранених на Запорізькому напрямку – історія бойової медикині 08.09.2025, 17:01 У Запоріжжі дбайливо зберігають маркери радянської монументальної пропаганди 08.09.2025, 16:47