Народився 7 січня 1962 року в місті Бердянськ Запорізької області. Громадянин України. Громадянин Росії

Родина

Розлучений. Має двох синів Сергія та Олександра. У 2014 році втратив у ДТП брата – Валерія Пономарьова, він розбився на трасі Харків – Сімферополь, коли повертався з Запоріжжя до Бердянська.

Частина підприємств Олександра Пономарьова в різний час була зареєстрована на осіб, яких ЗМІ називають його племінниками. Це, зокрема, Микола, Юрій і Руслан Пономарьови. Усі мешкають у Бердянську.

Загалом, інформації про родичів нардепа у відкритих джерелах обмаль. Разом із тим відомо, що саме на родичів оформлені підприємства, які прийнято відносити до бердянської бізнес-імперії Пономарьова.

Освіта та професійна діяльність

Має вищу освіту, науковий ступінь кандидата економічних наук, вчене звання доцента.

Навчався

• у Запорізькому машинобудівному інституті ім. Чубаря на факультеті електронної техніки;
• в Академії управління та інформаційних технологій (АРІУ) Запорізького національного технічного університету за напрямком підготовки "менеджмент".

У 2013 році отримав науковий ступінь кандидата економічних наук зі спеціальності "Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)".

У 2014 році надано вчене звання доцента.

Почав трудовий шлях у 1980 році як слюсар металоскладальних робіт на Першотравневому заводі Бердянська, який згодом (вже під назвою "Бердянські жниварки") опинився в орбіті Пономарьова.

• 1983-1986 – контролер автотранспорту на тому ж підприємстві;
• 1986-1995 – технік з обслуговування радіообладнання на автотранспортному підприємстві Бердянська;
• 1995-1997 – займався підприємництвом;
• 1998-2012 – голова правління ПрАТ "Бердянський райагропромпостач", підприємство згодом увійшло до складу того, що іменують бізнес-імперією Пономарьова.

Бізнес

У Бердянську Олександр Пономарьов побудував потужну бізнес-імперію, яка охоплює промислову, аграрну, курортну, медійну сфери.

До повномасштабного вторгнення Росії в орбіту Пономарьова входили близько 40 підприємств. Але згадки про жодне немає в його декларації.

Перелік основних підприємств з орбіти Пономарьова:

• ТОВ "Азмол" – виробництво моторних олив та мастильних матеріалів;
• ТОВ "Агрінол" – трейдинг та дистрибуція аграрної продукції, насіння, засобів захисту рослин;
• ПрАТ "Бердянські жниварки" – виробництво сільськогосподарської техніки;
• ТОВ "Долинський гранітний кар’єр" – видобуток корисних копалин, зокрема, граніту;
• ТОВ "Інформаційна група "Про100" – медіа й реклама;
• ТОВ "Санаторій "Арктика" – курортний бізнес;
• ТОВ "Завод ЖБК" – виробництво металоконструкцій;
• ТОВ "МІРОІЛ" – гуртова торгівля паливом;
• ТОВ "Азов Маяк" – ресторанний бізнес;
• ТОВ "Ультра Ойл" – роздрібна та гуртова торгівля паливом;
• ТОВ "Спільний розвиток" – агробізнес;
• ТОВ "Оленівський граніт" – видобуток декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю;
• ТОВ "Бердянськелектросервіс" – ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Значна частина компаній зареєстрована на родичів і помічників Пономарьова, що створює складну бізнес-структуру із мінімальною прозорістю.

До і в перші півтора року повномасштабного вторгнення частина бізнесів Пономарьова активно співпрацювала зі стратегічними державними підприємствами України, зокрема через участь у тендерах "Укрзалізниці" та інших.

Політична кар'єра і діяльність

Політичну кар’єру Олександр Пономарьов розпочав на регіональному рівні, ставши 2002 року депутатом Запорізької обласної ради.

По закінченню каденції (2006 рік) обраний членом виконавчого комітету Бердянської міської ради.

2010-2012 – знову депутат Запорізької облради.

У 2012 році Пономарьов вперше здобуває мандат нардепа. Очікувалося, що кандидатом від тодішньої партії влади – "Регіонів" – на парламентських виборах у 78-му окрузі, до якого входить Бердянськ, стане народний депутат попереднього скликання та колишній міський голова Валерій Баранов. Проте Партія регіонів віддала перевагу іншій конфігурації: офіційного висуванця від ПР не з’явилося, натомість неформальну підтримку "регіоналів" отримав саме Олександр Пономарьов, який ішов як самовисуванець.

Пономарьов упевнено переміг на окрузі, набравши 49,96% голосів (46 712), тоді як Баранов, який балотувався від "Народної партії" Володимира Литвина, посів друге місце з результатом 37,86% (35 396).

У Верховній Раді VII скликання Пономарьов приєднався до фракції Партії регіонів, а вже у 2013 році офіційно вступив до партії та очолив її міську організацію в Бердянську. За інформацією ЗМІ, ключову роль у його політичному просуванні в регіоні відіграв так званий "смотрящий" за Запоріжжям Євген Анісімов, відомий на прізвисько "Анісім".

Фракцію Партії регіонів Пономарьов залишив лише в червні 2014 року, коли та фактично припинила існування. Він приєднався до новоствореної депутатської групи "За мир і стабільність", у якій об’єдналися переважно колишні "регіонали" та комуністи. Цю групу ЗМІ пов’язували з російськими грошима – йшлося про фінансування з боку оточення Януковича: олігарха-втікача Сергія Курченка, а також ексміністрів Арбузова і Кліменка.

Попри токсичний шлейф, на дострокових парламентських виборах 2014 року Пономарьову вдалося зберегти мандат. Постмайданна влада не виставила проти нього сильного опонента: від БПП на окрузі балотувалася маловідома завідувачка дитсадком Ірина Євстаф’єва, яка набрала лише 4,26% (3 103 голоси).

Загалом участь у виборах взяли 11 кандидатів, але серйозної конкуренції Пономарьову не склали. Він здобув перемогу з результатом 48,51% (35 332 голоси). Його найближчий суперник, ексзаступник голови Запорізької облради Петро Гончарук, отримав утричі менше – 13,83% (10 073 голоси).

Упродовж другої каденції Пономарьов зосередив увагу насамперед на посиленні впливу в Бердянську. Провів до міськради на місцевих виборах контрольованих депутатів, які увійшли у фракції "Нашого краю" та БПП, а також фактично призначив лояльного міського голову – Володимира Чепурного.

Таке переформатування міської влади, що мало вигляд кулуарного сценарію, згодом викликало супротив: на тлі відсутності інституційної опозиції в міськраді в Бердянську почав формуватися вуличний протест. Він гуртувався навколо місцевого ветерана АТО й активіста Віталія Олешка ("Сармата"). За деякими спостереженнями, його підтримували політичні групи, які готувалися боротися за округ на наступних парламентських виборах.

Разом із тим бізнесовий, медійний та політичний вплив дозволяв Пономарьову почуватися в окрузі доволі впевнено.

Місцеві жителі називали Пономарьова "тіньовим господарем Бердянська", а сам Бердянськ – "Пономарьовськом".

На позачергових парламентських виборах 2020 року Олександр Пономарьов, тепер як висуванець "Опозиційної платформи – За життя", знову переміг в окрузі із центром у Бердянську. Він став єдиним в Запорізькій області нардепом попереднього скликання, який зберіг мандат. Його боротьба з головним конкурентом – висуванцем "Слуги народу" Віталієм Боговіним – була запеклою. Розрив між кандидатами – мінімальним (3 289 голосів), підрахунок голосів – підозріло повільним.

За оцінкою Громадянської мережі "Опора", перемозі Пономарьова значною мірою посприяла технологія "клонів". Однофамілець Боговіна, який фігурував у виборчому бюлетені як керівник проектів у громадській організації "Громадський рух "Слуга Народу", самовисуванець Василь Боговін отримав 3 860 голосів виборців.

Разом із тим в окрузі №78 був зареєстрований імовірний двійник нардепа Пономарьова – самовисуванець Олександр Пономарьов. За нього проголосували 3 580 виборців.

Діяльність Пономарьова у парламенті була зосереджена переважно на питаннях транспорту, дорожнього господарства та інфраструктурного розвитку регіонів.

Скандали

До початку повномасштабної війни Олександр Пономарьов неодноразово фігурував у резонансних ситуаціях, пов’язаних як із політичними рішеннями, так і з бізнес-активністю, агресією в публічному просторі й непрямими зв’язками з кримінальними справами.

Голосування за "диктаторські закони"

У складі фракції Партії регіонів Пономарьов підтримав так звані "диктаторські закони", ухвалені 16 січня 2014 року. Ці рішення суттєво обмежували права та свободи громадян, вводили цензуру, посилювали репресивні повноваження силовиків та фактично дозволяли переслідування учасників Майдану. Це голосування стало політичною плямою, яку згадують Пономарьову досі.

Підозри щодо постачання неякісного пального для ЗСУ

У 2015-2016 роках Служба безпеки України розслідувала справу щодо постачання до Збройних сил України паливно-мастильних матеріалів неналежної якості. Фігурантом цієї справи був завод "Агрінол", що базується в Бердянську й відомий як бізнес-актив Пономарьова. За даними слідства, до армії потрапляли мастила з порушенням стандартів, що могло негативно вплинути на техніку та безпеку військових.

Конфлікти із журналістами

У 2018 році нардеп Пономарьов у кулуарах Ради вихопив із рук та поклав собі до кишені мобільні телефони журналістів, які знімали його розмову на підвищених тонах із депутатом Сергієм Соболевим, а також звернувся до охорони Ради з вимогою вигнати журналістів з будівлі парламенту.

Справа про вбивство Віталія Олешка ("Сармата")

У гучній справі про вбивство бердянського ветерана АТО та активіста Віталія Олешка (позивний "Сармат") 31 липня 2018 року публічно звучали припущення про зв’язки Пономарьова з фігурантами справи. Зокрема, підозрювані мали стосунок до охоронних структур і бізнесу в Бердянську, наближеного до політика. Хоча прямих доказів причетності Пономарьова слідство не надало, його прізвище неодноразово з’являлося в журналістських розслідуваннях у контексті впливу на місцеві силові й бізнес-структури.

За місяць до вбивства Олешка, 29 червня 2018 року, у Пономарьова стався серцевий напад, коли він перебував у Бердянську. Його госпіталізовали до Запорізького обласного кардіологічного диспансеру з діагнозом "гострий інфаркт".

Російський паспорт

У липні 2023 року журналісти проєкту "Схеми" ("Радіо Свобода") у розслідуванні "Пів року в окупації народного депутата" оприлюднили дані про те, що народний депутат Олександр Пономарьов ще у 2003 році отримав російський паспорт.

Ця інформація підтверджується витягом з Єдиного реєстру платників податків РФ, де зазначено, що Пономарьов Олександр Сергійович має російський ІПН (ідентифікаційний номер платника податків) – його можна отримати лише за наявності російського громадянства або посвідки на проживання в РФ. У документах також фігурує російський внутрішній паспорт, виданий у Криму (м. Ялта) у 2003 році.

Документи про наявність російського громадянства в Олександра Пономарьова. Фото: Схеми/скриншот відео

Сам Пономарьов стверджує, що російського громадянства не має, "а якщо десь на нього документи 20-річної давнини залишились, то це треба уточнювати".

За даними "Схем", з 2003 року Пономарьов принаймні чотири рази був у Росії, востаннє – у лютому 2017 року.

Інші скандали та претензії

У регіональних медіа неодноразово публікувалися матеріали про вплив Пономарьова на Бердянську міськраду, підбір кандидатів "під себе" та фактичне формування "кишенькової" більшості.

Впродовж кількох років активісти закидали депутату лобіювання власного бізнесу через бюджетні програми розвитку дорожньої інфраструктури, зокрема, у сфері мастильних матеріалів.

Підозра у державній зраді

Наприкінці липня 2023 року за матеріалами СБУ і ДБР Олександр Пономарьов дістав підозру у державній зраді (за ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України).

У СБУ заявили, що під час повномасштабного вторгнення РФ він, перебуваючи на тимчасово окупованій території Запорізької області, добровільно пішов на співпрацю з агресором. Серед іншого – перереєстрував підконтрольні йому підприємства за російським законодавством, відкрив рахунки у місцевих "філіях" банківських установ РФ, а також організував виробництво продукції та її передачу російським окупаційним військам.

За наявною інформацією, заводи Пономарьова постачали паливно-мастильні матеріали для російського війська і надавали техніку для облаштування ворожих фортифікаційних споруд.

Коли народний депутат виїхав до Києва, то продовжив координувати підприємства, які допомагають ворогу у війні проти України.

Слідчі дії у Пономарьова

Правоохоронці вилучили електронні носії з доказами діяльності нардепа на користь РФ.

За даними журналістів-розслідувачів, Пономарьов перебував в окупованому Бердянську понад пів року, прибув туди наступного дня після початку повномасштабного вторгнення РФ.

Із 25 липня 2023 року Олександр Пономарьов – під арештом. За статтею про державну зраду нардепові загрожує до 15 років тюрми.

Статки

Відповідно до останньої наявної в реєстрі щорічної декларації (виправлена декларація за 2020 рік), нардеп мав:

Нерухомість

• земельна ділянка в Бердянську – 203 м², придбана в липні 2009 року ;
• квартири у Бердянську площею 68,5 м² (з 1999 року) та 50,3 м² (з 2017 року);
• гараж у Бердянську, 53,6 м², з 2007 року;
• нежитлова будівля у Бердянську, 3 325,6 м², з 2001 року;
• кілька громадських приймалень та офісів, загальною площею близько 600 м² у Бердянську та Чернігівці (оренда через підприємства).

Автівки

• Land Rover Discovery (2007 року випуску) вартістю 293 421 грн, придбана у лютому 2010 року;
• Lexus ES 250 C (2010 року випуску) – 386 000 грн, із червня 2010-го;
• Mercedes‑Benz S 500 (2007 року випуску) – 559 728 грн, придбаний липні 2012 року;
• Mercedes‑Benz GL 350 CDI (2013 року випуску) – 976 237 грн, оформлений у вересні 2018 року.

Грошові активи в готівці

• 540 000 доларів США;
• 100 000 євро;
• 100 000 гривень;

На банківських рахунках

• 455 335 гривень у "Приватбанку".

Доходи

• зарплатня нардепа – 469 015 гривень;
• пенсія – 100 278 гривень;
• відсотки з депозиту в Приватбанку –  27 446 гривень;
• викладацька діяльність в Харківському аграрному університеті – 33 393 гривень.

Як зазначалося раніше, в декларації немає жодного підприємства, власником яких вважають нардепа.