З фотохудожником Сергієм Лавровим, який пішов в засвіти на 77-му році життя, прощалося у середу, 3 вересня, Запоріжжя, передає "Справжнє".

Церемонія прощання на Хортиці

Церемонія відбулася на острові Хортиця, якій майстер присвятив безліч робіт.

"Він полюбив її одразу, щойно приїхав в Запоріжжя. На душу впала йому Хортиця", – згадує голова правління Запорізької обласної організації Національної спілки фотохудожників України, заслужений працівник культури України, почесний громадянин Запоріжжя Олег Бурбовський.

Олег Бурбовський

Він називає передчасну смерть фотохудожника величезною втратою для всієї України.

"Сергій був фотохудожник – один з найкращих, що працюють в області пейзажу. Його пейзажі завжди вражали. Він так вмів майстерно використовувати ширококутний об'єктив, так здорово передавав природу, що ми, вже метри, дивувалися його знахідками і його можливостями", – згадує знайомство з майстром Бурбовський.

Сергій Лавров приїхав до Запоріжжя з Росії у другій половині 1980-х. Полюбив не лише Хортицю, Запоріжжя, а й загалом Україну.

Олександр Лазутін

"Він приїхав в Україну вже дорослою людиною і прийняв її усім серцем. Став справжнім українцем", – каже директор видавництва "Дике поле" Олександр Лазутін.

Колеги запевняють: до Запоріжжя фотохудожник приїхав уже майстром фотографії.

Олег Бурбовський та Борис Дворний

"Він одразу прийшов у фотоклуб. Я пам’ятаю його роботи. Це прекрасні роботи. Церкви пам'ятаю. Кутки такі сільські. Вони вражали. У нього талант був, в душі, всередині. Тому він прийшов вже до нас (у фотоклуб, – ред.) просто як сильний майстер. І одразу почав видавати шедеври по Хортиці. Його улюблена тема з тих давніх часів. Його взагалі коник. Його книга "Віковічна Хортиця" дійсно залишиться на віка. Уже краще, я думаю, Сергія Хортицю ніхто ніколи не покаже", – вважає Бурбовський.

"Він спочатку пробував себе і ствердився як фотожурналіст. Він почав приносити дуже гарні жанрові фотографії, тобто сценки життя, в газети. Де вони були дуже важливі і потрібні якраз в той час. Спочатку він співпрацював з газетами як позаштатний автор, а потім його взяли в газету "Запорозька Січ" уже як штатного фотокореспондента. Так почалась його професійна фотографічна діяльність… І потім в нього з'явилася тема Хортиці", – згадує журналіст та фотохудожник Борис Дворний.

Колеги кажуть, що Сергій Лавров був здатний побачити те, що не бачив майже ніхто, його фото містять "неймовірний, поетичний, глибокий філософський світ".

"Він був неймовірно лагідною людиною, доброю, усміхненою. І страшенний трудівник. Ми кілька разів працювали на Кам’яних могилах. Він встав о пів на четверту і йшов шукати ранок. У тому ранку він знаходив те, що не знаходив ніхто. Працювали поруч ще два фотографи. Вони теж робили гарно. Але в нього було особливе якесь фізичне бачення буття. Він завжди хотів показати сутність явищ в їх первозданному виді. Йому це вдавалося. Він відкривав в природі, в собі, в нас якісь сутнісні речі", – говорить директор видавництва "Дике поле".

Окрім книг, фотоальбомів, світлин спадщиною Сергія Лаврова колеги називають його сина Ігоря, зараз військовослужбовця ЗСУ, який перейняв батьківський талант.

"Син приголомшливий фотограф, фотохудожник, член нашого фотоклубу. Він продовжив справу батька. Причому на високому рівні. Фотографії у нього від Бога, дуже сильні фотографії по Хортиці: природа Хортиці, жанрові фотографії", – говорить Бурбовський.

Родина Сергія Лаврова. Ліворуч Ігор Лавров

Разом із тим, колеги повторюють, що смерть Сергія Лаврова – величезна втрата для Хортиці, Запоріжжя, спільноти фотохудожників і, звісно, для його родини.

Фотохудожника Сергія Лаврова поховали на цвинтарі Святого Миколая у Запоріжжя.

Не пропустить

Прощання з Сергієм Лавровим у Запоріжжі: колеги поділилися спогадами про фотохудожника 03.09.2025, 18:51 Господарка, дистанційка, осмос: як виживають поруч із фронтом на Запоріжжі 03.09.2025, 16:01