Акція, учасники якої прагнуть привернути увагу суспільства до доль військовополонених та зниклих без вісти, вчергове змінила локацію. У суботу, 7 червня, її провели на перехресті проспекту Соборного та вулиці Української, передає "Справжнє".
Як пояснює організаторка акції, військова волонтерка Стелла Орел, місце проведення змінюють саме для того, аби акцію побачили більше запоріжців.
"Полонені незабуті, ми боремося за кожного полоненого, за кожного безвісти зниклого, боротимемося, допоки всі не повернуться додому. І хочемо нагадати про це і державі, і суспільству. Це наш біль. На акції мами, сестри, дружини… Родини виходять із такими душевними ранами. І байдужість містян, чесно кажучи, вбиває", – коментує організаторка акції.
Разом із тим серед активних учасників заходу залишаються і ті, хто дочекався своїх близьких із полону. Під час останнього обміну зустріли чоловіка і сина Ірина та Тамара Карнаух – учасниці групи "Не мовчи – полон вбиває!". Тепер жінки продовжують боротьбу за інших бранців.
Акція на розі Соборного і Української розпочалася з Молитви українського націоналіста, що її прочитали представники активної запорізької молоді. Написана одним з ідеологів українського націоналізму Осипом Мащаком в 1936 році у тюрмі під час польського процесу над українськими націоналістами вона набула актуальності з початком російської агресії проти України 2014 року, а особливо – після повномасштабного російського вторгнення:
"Принеси мені зойки катованих в льохах і тюрмах, і на засланні…" – промовляли хлопці на акції на підтримку військовополонених у Запоріжжі.
Акція вже традиційно відбулася під чорно-білим Прапором Надії, де темна смуга символізує страждання бранців, а біла – надію.
Нагадаємо, після обміну полоненими в форматі "тисяча на тисячу" в Запоріжжі відбулися одразу дві акції близьких військовополонених, на яких вчергове нагадали, як багато захисників та захисниць залишаються в російських катівнях. Серед них – бранці з Маріупольського гарнізону, для яких полон триває четвертий рік.