Звісно, питання повноважень та рівня незалежності НАБУ та САП – важливі. Я би навіть сказав, вкрай важливі.
Але на даний момент мене більше турбує все ж таки факт "просідання" фронту зразу на кількох напрямках, принаймні в тактичній зоні (більш детально – в огляді у понеділок).
Якщо найближчим часом військово-політичне керівництво держави продовжить займатися чимось іншим, а не війною, то перспективи у нього будуть вкрай важкими.
В такому разі питання, хто й як прослуховував квартиру пана Міндіча й хто кому є "комісаром Каттані", вже стануть просто неактуальними.
Ще раз повторю дві, вже достатньо очевидні речі, які напряму впливають на загальну (стратегічну) ситуацію:
Й з цим треба щось робити, причому, якнайшвидше.
Можна довго й прискіпливо сперечатися, вправна в нас зараз влада чи погана, але яка є – така вже є. Звісно, питань до неї, в тому числі пов'язаних із веденням війни, – вагон та малий возик.
Однак, як на мене, на даний момент краще ці розбірки відкласти до закінчення воєнного стану, у рамках загального політичного процесу. А зараз, краще спонукати її займатися переважно саме війною, а не чимось іншим.