У Запоріжжі триває евакуація з прифронтових територій – сіл і селищ, які невпинно обстрілює ворог. Рятувальники вивозять людей похилого віку й родини з дітьми. Деякі з них знаходять тимчасовий прихисток в інклюзивному хабі, який офіційно відкрили в грудні минулого року.

Одна з евакуйованих родин – з Пологівського району: три жінки та три дитини.

"Виїхала я, моя мама і донька з трьома дітками. Мій чоловік залишився. Не схотів виїжджати. Сказав, що з дому нікуди не поїде. Але в нашому селі стає все небезпечніше. Останнім часом багато "прильотів". Втім, наш будинок загалом ще цілий. Діти поїдуть на захід України, а я, насправді, хотіла би повернутись додому – до чоловіка", – розповідає пані Надія Рябушкіна.

Серед тих, кого вивозять, зазвичай найскладніше знайти тимчасовий прихисток маломобільним людям, позаяк не кожен шелтер обладнаний усім необхідним. Тож інклюзивний транзитний центр частково розв’язує цю проблему.

"Ми робили окремий фокус на інклюзивності, щоб маломобільні люди почували себе тут гідно і з комфортом. Спочатку цей простір планували як транзитний центр для тимчасового перебування людей, які евакуюються або постраждали від обстрілів у межах Запоріжжя, і їм потрібно декілька днів для того, щоб тимчасово десь побути", – коментує голова запорізької громадської організації пані Валерія Овчарова.

У центрі працюють волонтери, які допомагають усім необхідним. Люди отримують медичну підтримку й безкоштовне харчування.

"За станом здоров’я вирішили маму евакуювати з Кушугума. Ми всі там живемо, але будемо переїжджати на захід України, бо в мене чоловік звідти. Мама – маломобільна: здебільшого пересувається на колісному кріслі, і за нею треба доглядати. А ми з чоловіком працюємо. Цей центр нам дуже в нагоді: тут усі працівники уважні, допомагають добре, тому тимчасово мама тут", – розповідає жителька Кушугума пані Наталія.

За її словами, евакуація 75-річної матері була головним завданням для родини, бо росіяни посилили терор прифронтового Кушугума. Відтак залишати літню жінку вдома дуже небезпечно.

"Їй потрібно постійно принести, подати, підняти – потрібен догляд, тепло, харчування… Центр – чудовий: і мені, і мамі тут подобається. Я кажу, якби можна було тут залишитися, це було б прекрасно", – додає пані Наталія.

Утім, термін перебування в інклюзивному центрі – до 14 днів. Далі волонтери допомагають влаштувати постояльців.

"За це у нас відповідає координаційний гуманітарний центр. Вони відповідають за те, щоб людина доїхала сюди з небезпечної території і потім поїхала далі, в наступну локацію, де вона може пробути довгий період", – пояснює волонтерка пані Валерія Овчарова.

До центру потрапляють і жителі сусідніх областей. Зокрема, пан Сергій самостійно вибирався з-під ворожих обстрілів із прифронтової Андріївки Покровського району Дніпропетровської області. Чоловік розповідає, що ховався по хатах від ворожих дронів.

"Почали дужче обстрілювати. Мені нікуди було діватись, бо хата розбита. Я почав ховатися по сусідських хатах. Перемерз дуже: ніяк ноги не можуть відійти в мене – мерзнуть. Два "шахеди" впали неподалік. Сусідку вбило на моїх очах. На моїх очах "шахед" розірвався і вбив жінку. А тут ще два КАБи. Один упав за дорогою – хати порозбивало", – розповідає переселенець.

Чоловік додає, що до Запоріжжя його доставили військові. А вже тут волонтери влаштували в новий шелтер.

"З понеділка будуть вирішувати, в яку область вивозити. Бо назад я вже точно не повернуся – нема куди повертатися. Хочеться в якесь тихе, спокійне місце, щоб природа була гарна", – мріє пан Сергій.

Складна історія й у Марини, яка з дитиною евакуювалася з окупованого росіянами Бердянська до Польщі. Згодом дорослий син залишився працювати за кордоном, а Марина вирішила повернутися до рідного міста.

"Приїхала до Запоріжжя – думала якось дістатись додому. Люди ж якось їздять. Але мені сказали, що це через Росію. А чому я повинна через Росію їхати? Чому маю проходити ту російську фільтрацію? Мене це не влаштовувало", – говорить пані Марина.

Відтак жінка пішки пішла із Запоріжжя в бік Бердянська.

"Думала, пройду якось. Десь, може, попутними автобусами, через села якось проїду. Але дійшла до блокпоста, і мені хлопці повідомили, що далі не можна", – каже жінка.

Волонтери беруться допомогти з пошуками житла для пані Марини. І продовжують приймати нових переселенців.

Читайте також: "Діти плачуть": як збираються в евакуацію в селищі під Запоріжжям

Не пропустіть

Влаштовану підлітком у Запоріжжі стрілянину розслідують як спробу самогубства 27.01.2026, 18:12 Туалет поруч із вернісажем: у міськраді Запоріжжя відреагували на запит митців 27.01.2026, 13:21