Спеціальна комісія має підтвердити (чи спростувати) смерть найвідомішої ботанічної пам’ятки Запоріжжя – 700-річного дуба. Днями він втратив останню живу гілку. Утім, достатньо подивитися на колишнє дерево, аби зрозуміти: дуб – все. Сам історико-культурний комплекс "700-річний Запорізький дуб" – у занепаді. Тож залишається тільки згадати, яким був дуб, що за різними оцінками прожив від 600 до 900 років, та як помирав.

Залишки запорізького дуба. 6 червня, 2025 рік

Колись його називали велетом, символом, місцем сили. Сотні людей приходили до нього з весільними фотосесіями, приїздили туристичними групами. Переповідали легенди. А їх – чимало. Розповідали, що саме під цим деревом писали знаменитого листа турецькому султану запорожці. Богдан Хмельницький надихав своє військо перед битвою під Жовтими водами. А Тарас Шевченко читав під деревом свою "Катерину".

Переселенці-меноніти, які оселилися саме тут, на Верхній Хортиці, вважали дерево мало не святинею. Їм запоріжці мають завдячувати і першою документальною згадкою про дуб – наприкінці XVIII сторіччя. Нібито діставшись місця, переселенці потрапили під зливу та сховали дітей під кроною велета.

Серед інших легенд – візити до дуба ватажка селянського повстанського руху Нестора Махна і плани Гітлера вивезти дерево до Німеччини.

Упродовж багатьох років XX сторіччя дубом опікувався Нікіфор Дейкун, більш відомий як Нечіпор. Вважається, що саме він подовжив життя запорізькій пам’ятці.

Хоча з іншого боку, дуб і мав рости довго. Бо такі дерева здатні легко перетинати тисячорічний рубіж. Ба більше, у 1980-х вважалося, що запорізький дуб перебуває у розквіті.

Але вже наприкінці 1990-х стало зрозуміло: з деревом не все гаразд. Його намагалися рятувати добривами, гормонами, телячими тушами, закопаними під коренем уночі.

Що саме призвело до сумних наслідків, точно невідомо. Найпошириніша версія – підняття ґрунтових вод, після будінвництва Дніпрогесу. Коріння велета почало гнити.

Окрім того, дуб кілька разів підпалювали вандали, у нього влучали блискавки. Останні десятиріччя ним ніхто не опікувався. Дерево у прямому сенсі розвалювалося на шматки. Тішила одна жива гілка, яка вперто кожної весни вкривалася листям. Зараз дуб її втратив.

Втіхою може слугувати хіба те, що дерева не можуть жити вічно, а нащадки запорізького дуба ростуть і в Запоріжжі, і по всій Україні. А ще – в Азербайджані, Грузії, Ізраїлі, Китаї, Японії, Латвії, Естонії, Данії, Швеції, Польщі, Канаді, США, Туреччині.

Не пропустіть

Ворог повертає на Запоріжжя морську піхоту, – Андрющенко 26.10.2025, 07:50 На Запоріжжі значно збільшили перелік адрес для погодинних відключень 25.10.2025, 15:23