Народився 28 жовтня 1938 року в місті Уральськ (нині Орал ) Казахської РСР (нині Республіка Казахстан). Громадянин України. Громадянин Росії

Родина

Вячеслав Богуслаєв народився в родині Олександра Ілліча Богуслаєва (1907-1988), імовірно, росіянина, жителя Уральська та Анастасії Іванівни (1914-2012), вчительки російської мови, яка, як згадувала в інтерв’ю, походила з української родини.

Богуслаєв був одружений з Оленою Серафимівною Богуслаєвою (1946-2021), освітянкою, як і його матір.

Має єдину дитину – сина Олександра Богуслаєва, який народився у Запоріжжі в 1978 році.

Освіта та професійна діяльність

Після закінчення школи Богуслаєв працював помічником машиніста на суднобудівному заводі в Уральську, а з 1956 по 1960 рік проходив службу в радянській армії.

У 1961 році переїхав до Запоріжжя, де почав працювати слюсарем. Паралельно вступив до Запорізького машинобудівного інституту (нині Національний університет "Запорізька політехніка"), який закінчив у 1966 році за спеціальністю "інженер-механік" зі спеціалізацією на авіаційному двигунобудуванні.

Доктор технічних наук. Академік Академії інженерних наук України, Академії транспорту РФ, Академії наук авіації та повітроплавання.

Мав звання почесного доктора та професора у низці провідних вишів України.

Уся професійна кар’єра Богуслаєва тісно пов’язана з авіаційною промисловістю, насамперед з промисловим гігантом "Мотор Січ" у Запоріжжі.

На цьому запорізькому підприємстві (тоді воно мало назву "Моторобудівник") він розпочав роботу 1966 року як інженер-конструктор.

У 1969 році його підвищили до начальника відділу, а з 1973 по 1988 рік він очолював Волочиський машинобудівний завод у Хмельницькій області. У 1988 році повернувся до Запоріжжя як генеральний директор об’єднання заводів. Адже торік помер директор об’єднання, і на цю посаду, за щойно запровадженими у рамках політичної "перебудови" правилами, працівники обрали Богуслаєва.

Таких керівників у перші роки Незалежності, а по часті й донині називають "червоними директорами" – вихідцями з радянсько-комуністичного технічного прошарку, які, знаючи як все працює та скориставшись можливостями, очолили підприємства в період руйнації СРСР та здебільшого стали їхніми фактичними господарями.

Ще з середини 1980-х Богуслаєв мав репутацію одного з найвпливовіших керівників у радянській авіаційній галузі. Він поєднував управлінську жорсткість із демонстративною впевненістю в собі, що вирізняло його серед інших директорів.

Тодішня структура галузі була жорстко централізованою, із серйозною конкуренцією за державні замовлення та фінансування. Успіх у такій системі залежав не лише від технічної спроможності підприємства, а й від здатності керівника вибудовувати стосунки з галузевими міністерствами та партійним керівництвом. Богуслаєв мав цей ресурс.

Саме завдяки цьому досвіду взаємодії з владними інституціями він згодом зумів сконцентрувати контроль над одним із найбільших авіаційних заводів Європи, ефективно скориставшись можливостями приватизації в пострадянський період.

Моторобудівне об’єднання, яке згодом отримало назву "Мотор Січ", було приватизовано у 1994 році, Богуслаєв обійняв посаду голови правління та генерального директора.

Після розпаду СРСР "Моторобудівник" перебував у доволі пристойному стані. Вертольоти радянських моделей були популярні у світі, і лише завод у Запоріжжі виробляв для них унікальні двигуни.

Тож за часів Незалежності "Мотор Січ" стала одним із провідних світових виробників авіаційних двигунів для літаків і вертольотів, а також промислових газотурбінних установок.

Компанія також розвивала власну авіакомпанію та дочірні підприємства як в Україні, так і за кордоном, зокрема, в РФ.

Згодом саме Росія, яка намагалася відродити свою авіацію, стала головним замовником "Мотор Січі", а отже й головним джерелом доходів Богуслаєва.

З 2006 по 2012 рік Богуслаєв був головою ради директорів, а з 2013 року – почесним президентом компанії, фактично керуючи всіма процесами.

Політична кар’єра

Отримавши у спадок після СРСР потужний індустріальний актив – "Мотор Січ", Богуслаєв мав стартовий капітал для здобуття політичного впливу.

На початку 1990-х він стає радником президента Леоніда Кравчука, а вже у 1999 році – довіреною особою Леоніда Кучми під час президентських виборів.

Богуслаєву не вдалося потрапити до Верховної Ради 1998 року, коли він був кандидатом у народні депутати від блоку "Партія праці та Ліберальна партія – разом!". Але з 1990-х він почав заводити в політику "своїх" людей. На парламентських виборах 1998 року з 30,59% підтримки (30416 голосів) у Верховну Раду проходить головний редактор "моторівської" телерадіокомпанії "Алекс" Олександр Кузнецов.

Після його смерті мандат у 2000-му отримує Ярослав Сухий – колишній комсомольський функціонер, якого Богуслаєв "пригрів" спершу в санаторії "Мотор Січі", а згодом зробив своїм заступником. На чергових виборах 2002 року Сухий знову впевнено перемагає.

А вже 2006 року мандат народного депутата за списками "Партії регіонів" здобуває і сам Богуслаєв. Та залишається "вірним" партії у Верховній Раді трьох скликань. Зокрема, голосує за "харківські угоди" про пролонгацію перебування Чорноморського флоту РФ у Криму.

У міській раді Запоріжжя до 2014 року діяла неформальна квота "моторівців" у Партії регіонів – до третини фракції. "Мотор Січ" співіснувала з групою впливу, близькою до "Запоріжсталі", і це партнерство дозволяло максимально використовувати місцеві ресурси.

Після Революції Гідності Богуслаєв знову виграв парламентські вибори – цього разу вже як самовисуванець.

У Верховній Раді восьмого скликання (2014-2019) Богуслаєв брав участь лише у 8% голосувань, однак це не заважало йому ефективно лобіювати інтереси "Мотор Січі", залучати видатки з депутатського фонду і забезпечувати підприємство держзамовленнями. Його візити до парламенту були рідкісними, але вплив не слабшав.

У 2019 році Богуслаєв програв парламентські вибори маловідомому представнику "Слуги народу" – весільному фотографу Сергію Штепі. Проте залишився у грі: його партія "Нова політика" отримала місця в міськраді, давній помічник Руслан Пидорич став її секретарем міськради, а компліментарні сюжети на моторівському телеканалі "Алекс" продовжували формувати образ "батька-годувальника".

Окрім того, у Верховну Раду в сусідньому окрузі пройшов Геннадій Касай, брат одного з топменеджерів "Мотор Січі".

Вплив та зв’язки

В’ячеслав Богуслаєв вибудовував свою владу не лише через політичні мандати, а завдяки системній і довготривалій мережі зв’язків. Його модель впливу була класичною для індустріального патрона: контроль над ресурсами, залежність працівників, особиста присутність у публічному просторі та м’який тиск через лояльні структури. У Шевченківському районі Запоріжжя це вилилось у своєрідну вертикаль влади, де "Мотор Січ" виступала водночас роботодавцем, благодійником, медіавласником і організатором свят. Там Богуслаєв створив середовище, де економічна залежність мешканців трансформувалась у політичну підтримку та особисту лояльність.

Його вплив відчувався не лише в регіоні, а й на національному рівні. Богуслаєв залишався одним із небагатьох українських промисловців, які мали вагу в оборонному секторі. Урядовці, військові та представники ВПК були зацікавлені в роботі "Мотор Січ", що забезпечувало Богуслаєву постійний контакт із владною вертикаллю, незалежно від зміни адміністрацій. Через соціальні проєкти, стипендії, ремонти об'єктів інфраструктури й меценатство він укорінював образ "господаря" та "відповідального власника", що дозволяло уникати критики, попри занепад району та закритість компанії.

Вертольотний фестиваль. Богуслаєв разом із представниками постмайданної обласної влади. Фото: zoda.gov.ua

У міжнародному вимірі його зв’язки будувалися навколо партнерства з ключовими гравцями світового авіабудування, насамперед у Росії, Китаї та Ірані. Попри санкції, "Мотор Січ" продовжувала співпрацю з російськими підприємствами, включно з тими, що прямо пов’язані з оборонною промисловістю. Сам Богуслаєв, як встановили журналісти та СБУ, мав російське громадянство, нерухомість у Москві та коло довірених осіб у РФ.

У Китаї Богуслаєв намагався закріпитися як стратегічний партнер, продавши компанію інвесторам із Beijing Skyrizon. Попри блокування угоди з боку США та української влади, сам факт цієї спроби засвідчив його прагнення диверсифікувати міжнародні зв’язки та знайти нові джерела впливу.

Всередині країни його мережа залишалася активною до останніх років. Люди, які будували кар’єру на "Мотор Січ", пізніше з’являлися у місцевих органах влади, бізнес-структурах і навіть парламенті. Він перебував у постійному контакті з міською та обласною владою Запоріжжжя.

Вячеслав Богуслаєв з головами Запорізької ОДА в період із 2014 по 2022 рік: Валерієм Барановим, Костянтином Брилем, Олександром Старухом. Фото: zoda.gov.ua

До прикладу, коли 2021 року СБУ зірвала збори акціонерів "Мотор Січі", низка нардепів, зокрема запорізьких, взяла участь у мітингу на підтримку Богуслаєва: Генадій Касай, Артем Кунаєв, Юлія Яцик, Євген Шевченко .

Статки

В’ячеслав Богуслаєв традиційно входив до списку найбагатших українців. У 2008 році журнал "Фокус" оцінив його статки у $372 млн, зазначивши різкий зріст із $106 млн роком раніше.

У 2012 році називалася сума у $319 млн (24 місце в Україні), у 2014 році – $234 млн, у 2018 – $327 млн (21 місце).

У 2021 році за рейтингом НВ і Dragon Capital статки знизилися до $152 млн (69 місце).

Основним джерелом доходів була частка в "Мотор Січ" (15% акцій), а також нерухомість і активи в Україні та за кордоном.

Скандали

Богуслаєв неодноразово опинявся в центрі скандалів. Серед найгучніших – приватизація "Мотор Січі", проросійська позиція та діяльність із посилення впливу російської церкви в Україні, спроба продажу контрольного пакету акції"Мотор Січі" китайцям, придбання родиною острову в Середземному морі.

Сумнівна приватизація "Мотор Січі"

Приватизація "Мотор Січі" відбулася всупереч чинним на той час заборонам. Держава офіційно не дозволяла продаж стратегічних підприємств, важливих для оборонного комплексу. Саме з цієї причини досі залишаються у державній власності такі об’єкти, як, до прикладу, ДП "Антонов" і КБ "Івченко-Прогрес". За тією ж логікою під заборону приватизації мав підпадати і завод "Моторобудівник", адже його виробничі потужності, інженерні кадри та технології мали ключове значення для безпеки країни.

Однак В’ячеславу Богуслаєву вдалося домогтися виключення підприємства з переліку стратегічних. Вирішальну роль у цьому зіграли його тісні зв’язки з політичним керівництвом країни. Ще в 1992 році він разом з іншими керівниками великих держпідприємств підтримав висунення Леоніда Кучми на посаду прем’єр-міністра. Така підтримка забезпечила їм доступ до владних кабінетів і сприятливе ставлення з боку новопризначеного очільника уряду.

Уже в 1993 році Богуслаєв звернувся до Кучми з ініціативою розробити механізм, який дозволив би приватизувати "Моторобудівник" у рамках пілотного проєкту. Пропозицію було схвалено, що дало старт процесу переходу заводу в приватну власність.

Як пізніше встановить аудит, ціна підприємства під час приватизації була занижена в 30 разів – збитки держави становили близько 20 мільярдів гривень у сьогоднішніх цінах.

Проросійська позиція та підтримка РПЦ

Богуслаєв відкрито демонстрував прихильність до Росії й підтримував діяльність Української православної церкви Московського патріархату. У Запоріжжі він фінансував будівництво та функціонування храму РПЦ біля території заводу, який став символом проросійського впливу в регіоні, а також проводив щорічні святкування до Дня перемоги, з ходінням "бессмертных полков" та іншими російськими маркерами.

Святкування дня Перемоги, що їх Богуслаєв влаштовував у Шевченківському районі Запоріжжя. Фото: zoda.gov.ua

У публічних виступах Богуслаєв неодноразово називав росіян "братнім народом".

Китайський скандал і втручання США

У 2017 році стало відомо, що компанія "Мотор Січ" за підтримки китайських партнерів будує завод у Чуньціні для виробництва авіадвигунів за українськими технологіями. СБУ почала розслідувати справу після продажу 56% акцій підприємства китайським гігантам Skyrizon Aircraft і Xinwei Technology Group через мережу офшорів. Угода була структурована таким чином, щоб обійти погодження з Антимонопольним комітетом: акції були розпорошені між формально непов’язаними компаніями.

Коли на це зреагували в Києві, китайці вже встигли інвестувати щонайменше 700 млн доларів. Американські партнери відкрито тиснули на Україну, застерігаючи від передачі чутливих технологій Пекіну. У справу втрутився навіть держсекретар США Майк Помпео.

У 2018 році СБУ домоглася арешту акцій, а у 2021 році за рішенням РНБО арештували й майно компанії. У відповідь китайські інвестори подали позов до міжнародного арбітражу в Гаазі з вимогою компенсації 4,5 млрд доларів.

Невдала купівля острова Ґаллінару

У 2021 році ім’я Богуслаєва знову з’явилося в заголовках європейських медіа – цього разу через спробу його сина Олександра придбати острів Ґаллінару в Італії через компанію Galinette (Монако) за 25 млн євро.

Частину – незабудовану – він придбав за 10 млн, а за історичні будівлі планував сплатити ще 15. Проте операція викликала хвилю протестів у Лігурії: місцева влада вимагала втручання уряду. Рим зреагував: угоду зупинили, справу передали до суду, і продаж застиг у невизначеному стані.

Юристи Богуслаєва назвали це політичним тиском і кампанією демагогії, натомість критики звинуватили інвестора у спробі закрити доступ до культурної пам’ятки.

Кримінальна справа

В’ячеслав Богуслаєв у Київському апеляційному суді, 30 листопада 2022 року. Суспільне Новини/Нікіта Галка

22 жовтня 2022 року Служба безпеки України затримала Вячеслава Богуслаєва у Запоріжжі. Його підозрюють у колабораційній діяльності, державній зраді та пособництві країні-агресору.

За версією слідства, Богуслаєв упродовж років організовував поставки авіадвигунів, компонентів і технічної документації до Російської Федерації, зокрема – для підприємств, які виробляють бойові гелікоптери, задіяні у війні проти України. Частину продукції експортували через треті країни й підставні фірми. У деяких випадках – вже після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.

СБУ також опублікувала перехоплення телефонних розмов Богуслаєва, де він, зокрема, дає вказівки блокувати постачання двигунів для ЗСУ та обговорює можливість передачі обладнання росіянам.

У листопаді 2022 року Шевченківський райсуд Києва арештував Богуслаєва без права на заставу. Пізніше йому висунули додаткову підозру – у незаконному постачанні товарів військового призначення за кордон.

Разом із ним був заарештований начальник департаменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства "Мотор Січ" Олег Дзюба.

У жовтні 2023 суд арештував усе їхнє майно на суму понад 12 млрд гривень. Йдеться про кошти, нерухомість, корпоративні права обох посадовців, а також майно, яке вони здобули злочинним шляхом і оформили на своїх родичів за кордоном.

Навесні 2025-го дії ексочільника "Мотор Січі", який залишається під вартою, додатково кваліфіковано за ще кількома статтями Кримінального кодексу України:

• ч. 5 ст. 191 (привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинені в особливо великих розмірах організованою групою);
• ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 (організація, легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, вчинені організованою групою в особливо великому розмірі).

Адже як встановило слідство будучи керівником "Мотор Січі" В'ячеслав Богуслаєв організував інвентаризацію активів компанії, унаслідок чого штучно занизив вартість її акцій. Потім він придбав 65% цінних паперів за суттєво зниженою ціною і згодом передав більшу їх частину на користь шести офшорних структур, якими володіє його син.

Щоб легалізувати вкрадені активи, їх продали за 650 млн дол. зарубіжним компаніям, а отримані прибутки використали для придбання елітної нерухомості на території ЄС.

Богуслаєв-молодший був затриманий у травні в Монако під час спільної операції СБУ та Офісу генпрокурора України з правоохоронцями Франції та Монако. Його активи також арештовані.

Після свого арешту Вячеслав Богуслаєв просив українську владу включити його в список на обмін. Утім, Росія не запитувала його на обмін.

Позбавлення нагород

Вячеслав Богуслаєв неодноразово відзначений радянськими й українськими нагородами, серед яких:

• медаль "За доблесну працю" (1970);
• орден Трудового Червоного Прапора (1982);
• орден "За заслуги" трьох ступенів (1996-1999);
• звання Героя України з врученням ордена Держави (2000) за внесок у машинобудування.

Відповідно до санкційних обмежень, які застосовані до нього з 1 квітня 2023 року, він позбавлений державних нагород України та інших форм відзначення.

За кілька днів до цього Богуслаєв втратив звання почесного громадянина міста Запоріжжя. Відповідне рішення ухвалила міська рада.

Упродовж 2000-2022 років місті Волочиськ на Хмельниччині існувала вулиця Богуслаєва, але 2 листопада 2022 року вулицю було перейменовано на Привокзальну.

Санкції

Вячеслав Богуслаєв перебуває у санкційних списках ЄС, Швейцарії, України.

Фото обкладинки: Олексій Арунян, Ґрати